У Мукачеві на День незалежності хор “Відгомін” влаштував концерт

Вже стало доброю традицією в День незалежності нашої країни в право-славній церкві Успіння Пресвятої Богородиці Київського патріархату проводити святкове богослужіння.

День Незалежності – одне з найважливіших свят для кожного українця, бо прагнення до волі є неодмінною рисою характеру кожного з нас.

… О 10-й ранку маленьку капличку на вул. Я.Мудрого в Мукачеві заповнили святково одягнені у вишиванки вірники. Разом з о. Сергієм у супроводі церковного хору вони щиро моляться за кращу долю України.

Емоційний вплив на всіх присутніх мала щиросердна, вітальна проповідь отця Сергія.

Закінчилося богослужіння – і на подвір'ї, біля пам'ятника жертвам голодомору і борцям за волю України, шикуються учасники хору «Відгомін». Цей колектив створено два роки тому на основі двох громадських об'єднань «Союзу українок» і «Просвіти» ім. Т. Г. Шевченка.

У виконанні хору, під керівництвом Наталії Добри, прозвучали кілька патріотичних, музичних творів на слова І.Франка, Р. Купчинського, І. Котляревського. Як продовження щирої молитви за долю України лунали пісні «О, Маріє, Мати Божа», «Не сміє бути в нас страху», «Не пора», «Де згода в сімействі». Особливо сподобався глядачам твір М. Балеми «Козацькому роду нема переводу», в якому соло виконав Іванко Попович.

Вела програму імпровізованого концерту голова Мукачівського осередку «Союз українок» Людмила Оленушинець, яка вдало презентувала кожен музичний твір.

Безумовно, заслуговує на увагу новий вірш Юзети Комарницької «На день народження України», який автор прочитала з великим емоційним піднесенням.

На закінчення свята учасники хору «Відгомін» та всі присутні виконали гімн України та «Молитву» М. Лисенка.

Оптимістично прозвучали слова ведучої: «Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша, хоч і була розп'ята на хресті історії, але свята. Воскреснемо! Бо ми вічно були на цій, Богом даній, землі як народ, і рідне небо нехай нам пошле силу для життя.

Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса Шевченка: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Україна – це наша доля, яку, як і матір, не вибирають.

У руках кожного учасника хору – гілочка червоної калини – символу України, яку подарувала всім “союзянка” пані Галина Твердушко, а в серці – надія на краще майбутнє нашої України.

Про це пише закарпатська газета "Панорама" в свіжому суботньому номері від 28 серпня 2010 року.

Текст і фото Івана Данилюка