Якісні європейські автодеталі, виготовлені на Закарпатті

На Закарпатті сьогодні діє чимало іноземних підприємств, які вже протягом десятиліть стали рушійними силами економіки краю та яскравими прикладами успішного ведення бізнесу.Одним з таких підприємств є ТОВ "Ядзакі Україна"– частина міжнародної корпорації YAZAKI (Японія), яка є лідером на ринку продукції у сфері автомобілебудування, що підтверджено світовими відзнаками. Так, корпорація YAZAKI вже вдруге увійшла у рейтинг "Top 100 Global Innovator" за відбором Незалежними Аналітиками, які оцінювали роботу підприємств за чотирма ознаками: обсяг, успіх, глобалізація та вплив.

Підприємство з японськими інвестиціями було створене 23 жовтня 2002 року, а виробничі потужності, розташовані у селі Минай Ужгородського району, були урочисто відкриті Президентом України Леонідом Кучмою 3 жовтня 2003 року.

Виконавчий директор ТОВ "Ядзакі Україна" Мілош Босак у коментарі інтернет-виданню "PMG.ua" розповів, що місце для заводу було обрано невипадково, адже Ужгород – це місто молоде, університетське, де проживають активні, працьовиті люди, а жителі Закарпаття, які є трудолюбивими, мають можливість виготовляти якісну продукцію за гідну заробітну плату. До слова, нині на підприємстві працює близько 1400 працівників.

За словами Мілоша Босака, компанія завдяки високій репутації є постачальником джгутів для автовиробників сусідніх країн Європи – Словаччини, Чеської Республіки, Німеччини, Польщі, Австрії, Угорщини. А продукція виготовляється за усіма європейськими стандартами. "Наша компанія працює не лише в Україні, а й в багатьох країнах Європи: Бельгії, Болгарії, Хорватії, Франції, Німеччині, Словаччині, Туреччині, Литві та інших, а також на інших континентах світу. І в роботі кожного підприємства ми дотримуємось не лише стандартів тієї країни, в якій є наш бізнес, але й загальних уніфікованих стандартів корпорації «YAZAKI», які діють в усіх наших підприємствах. Тому виробничі потужності, які діють на Закарпатті, і робота працівника-закарпатця нічим не відрізняється від його колеги, наприклад, у тій же Болгарії чи Словаччині", - зауважив виконавчий директор Мілош Босак.

Робота у міжнародній корпорації також дозволяє працівникам стажуватись і в інших країнах світу. "У нашій компанії діє принцип: "Один за всіх, всі за одного". Якщо необхідна підтримка молодим підприємствам нашої корпорації, наші працівники діляться досвідом зі своїми колегами в інших країнах Європи та світу", – сказав Мілош Босак.

Та робота на ТОВ "Ядзакі Україна" – це й можливість не лише заробляти непогані кошти, але й мати перспективу кар’єрного росту. Яскравим прикладом прогресу на підприємстві є працівник Вадим Вогар. На підприємстві він працює близько шести років, прийшовши молодим хлопцем в’язальником схемних джгутів. Робота сподобалася, він досить швидко звик. У сформованій групі закарпатських угорців він був єдиним новеньким, проте підтримку від колег за потреби отримував.

"Я був готовий до цієї роботи, добре розумів, що я йду працювати на завод, – згадав Вадим Вогар. – Мав середню спеціальну освіту, але цього мені було мало, я завжди хотів вчитися нового, вдосконалюватись".

Тоді, пройшовши всі необхідні навчання, тренінги, отримавши потрібні ліцензії, Вадим став тренером на лінії, що складалася із 60 людей. Усі якості, знання та амбіції Вадима на підприємстві помітили і через певний час він подолав ще одну сходинку – став майстром. Пан Вадим зізнався, що просто добре виконував свою роботу і не забував про можливість розвитку. Щоденно запам’ятовував усю нову інформацію, не боявся одразу ж застосовувати її у роботі.

Коли майже два роки тому відкрився новий проект, Вадиму знову запропонували спробувати себе на новій посаді – начальника зміни. І, звісно, не без остраху він взявся опановувати нові знання та навики. А це, на його думку, дуже важливі якості для роботи на заводі.

Цікаво, що на роботі він знайшов не лише можливість для власної самореалізації та кар’єрного зростання, але й своє особисте щастя – дружину Яну.

Варто зазначити, що на підприємстві також працює чимала кількість переселенців з Донбасу. Серед них є і сімейна пара – Анна Кононенко та Сергій Чуєв. Чоловік, котрий родом із самого Донецька, працює на підприємстві вже більше двох років, а його дружина приїхала на завод через рік. А на рідній землі пані Анна працювала вчителем географії, та влаштуватись за спеціальністю на Закарпатті не змогла. Все, що їй запропонували тут – це бути вихователем групи продовженого дня. А там зарплати, якщо їх так назвати, зовсім невеликі.

"Мої батьки, відвідуючи Закарпаття, невідомо звідки дізнались про "Ядзакі Україна" і розповіли про цей завод мені. Довго не думаючи, я приїхав сюди і влаштувався на роботу. За освітою я машиніст електропоїздів, та заробітку за спеціальністю вже давно не міг знайти. Від держави зараз отримую 440 гривень допомоги, а це, навіть, на один похід в магазин не вистачить", –мовив Сергій Чуєв.

Пані Анна доповнює чоловіка, що як на окупованих територіях, так і на підконтрольних Україною, але близьких до зони АТО, уже давно немає роботи, роботодавці перестали платити зарплати: "Винаймати житло ми змогли за підтримки ТОВ «Ядзакі Україна», що хоча б трохи полегшило нам обжитися. Ця робота – це те, за чим ми йшли: матеріальна стабільність, у порівнянні з іншими висока зарплата і хороші умови праці".

Та виконавчий директор ТОВ "Ядзакі Україна" Мілош Босак звернув увагу, що попереду у підприємства амбітні плани. Адже "Ядзакі Україна" реагує на виклики останніх років. Зокрема, йдеться про велику міграцію за кордон: "Чимало закарпатців шукають кращої долі за кордоном. Відповідно, наші сусіди – словаки та поляки – активно мігрують у, наприклад, Велику Британію. Через це на місці не вистачає як робочих рук, так й інтелекту. Якщо закарпатцю запропонувати досить високу для регіону зарплату, він все одно її порівнюватиме з такою, якою отримує його колега в Чехії. Тому тут треба виважено шукати вихід із ситуації. Працівники мають отримувати таку зарплату, завдяки якій вони можуть оплатити як комунальні послуги, так і взагалі нормально жити. Але це має бути адекватна зарплата згідно того економічного стану, який у нас є. Тому у нас наразі є в планах нові проекти, завдяки яким кількість робочих місць суттєво зросте – до 2500".

Врешті, є чимало працівників, які повернулись із заробітків і влаштувались на "Ядзакі Україна". Серед них і в’язальник схемних джгутів Василь Кутканич: "Кілька років тому я влаштувався на роботу на завод, спочатку, як і всім, було важко, але я зміг адаптуватися. Та друзі запропонували роботу в Києві на Новій пошті. Згодом я вернувся на Закарпаття і працював в Мукачеві у тій же структурі. Ще через деякий час, хоча й не хотів далеко їхати від рідних, спробував заробляти в Росії. Але мені набридло їздити у пошуках щастя, і я згадав про "Ядзакі Україна". Зараз я заробляю вдома. Багато хто пробує закордонні заробітки, але все рівно вертається, адже бути заробітчанином все життя, не бачити свою сім’ю роками — це не надто приємна перспектива".

Експерт Української бізнес-асоціації Вікторія Куниця у коментарі інтернет-виданню "PMG.ua" зауважила, що підвищення зарплат може втримати робочу силу на деякий час, але лише на деякий період. "Так, зарплата є одним з факторів, через який українці і, зокрема, закарпатці, покидають рідну домівку. Але не лише цей фактор впливає на це міграційне рішення. Підвищення зарплати буде лише тоді ефективним, якщо воно за собою не потягне зростання кількості та навантаженості роботи для працівника", - мовила Вікторія Куниця.