Відомий закарпатський педагог Василь Росул святкує ювілей

Про таких людей сьогодні рідко пишуть журналісти. Але на таких тримається світ. Його можна, без сумніву, назвати зачинателем в освіті Закарпаття. Створив перший вищий педагогічний заклад в краї – Мукачівський гуманітарно-педагогічний інститут. За його сприяння засновано Вище професійно-технічне училище та Військовий ліцей при СШ № 12 в Мукачеві. Пізніше – магістратура зі спеціальності «Педагогіка» в Ужгородському національному університеті.

В освіті Закарпаття – відома людина. Професор, кандидат педагогічних наук, очільник освіти області в непростий період історії України, ректор Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, проректор з науково-педагогічної роботи та гуманітарної освіти в Закарпатському державному університеті, в.о. ректора Мукачівського державного університету… Педагог, про якого відгукуються учні, студенти, колеги-освітяни у винятково позитивному контексті.

А взагалі, в такому руслі триває все його професійне і особисте життя: переборюючи труднощі йти до перемоги в ім’я добра. Сьогодні йому 70. Багато сказано про Василя Васильовича Росула. Але, коли в людині живе океан мудрості, добра й професіоналізму, спілкуватися можна довго і черпати енергію світла безкінечно.

– Які думки перші приходять вам на думку з нагоди ювілею? 

– Про швидкоплинність часу…

– Ваш життєвий і професійний шлях був усіяний і терном, і квітами… Що було найважче?

– Найважчим було приймати негативні рішення щодо окремих осіб. Це доля керівника, на жаль…

– З висоти Вашого досвіду, якою би мала бути саме українська модель освіти з огляду на сучасні реформи? 

– Сучасна модель української освіти мала б бути направлена на збагачення економіки держави при високій підтримці освіти і освітян від школяра до викладача вузу.

– Ваш шлях – це зростання від вчителя школи  - до ректора вузу. Ви, без сумніву, знаєте кожен «закуток» освітнього закладу. З чого починається школа? 

– Школа починається з маленького допитливого школярика та першої вчительки, з належних умов навчання і гідної зарплати вчителя. І в цілому – з високопрофесійних педагогів.

– А з практичної викладацької роботи що б могли пригадати цікавого?

– Відомо, що дзвінок для учнів та студентів  - це святе… З приємністю згадую, як після одного з уроків в Мукачівській школі-інтернаті учні просили продовжувати з ними заняття… Така сама ситуація повторилася зі студентами-туризмознавцями УжНУ… Значить, працював не дарма…

– А що думаєте про ідею скорочення вузів?

– Ідея скорочення вузів виникла від фінансової безпорадності чиновників. Треба впорядкувати фінансове забезпечення освіти і науки на найвищому державному рівні.

– Якби в сферу освіти почали вкладати в десятки разів більше коштів, які ви б здійснили найперші інвестиції як освітній менеджер?

– Без сумніву, це були б інвестиції в зарплату, стипендії, комп’ютеризацію і належні умови в навчальних закладах.

– Що в сучасній освіті є найнебезпечнішим?

– Це, перш за все, черствість, зазнайство і зневіра в краще майбутнє працівників освіти…

– Що Вас сьогодні приємно дивує?

– Це, без сумніву, високі результати конкурсів, олімпіад, змагань українських учнів і студентів на міжнародному рівні…Молодь талановита… 

– Якби була можливість поспілкуватися із відомим українським педагогом Василем Сухомлинським, про що б його спитали?

– Спитав би, про що він думав, коли тиснув руку моєму тестю (усміхається). Так, вони були знайомі. 

– В чому секрет щастя людини?

– У можливості робити добро і бути корисним для людей….

– Щиро вітаємо з чудовим ювілеєм, Василю Васильовичу! Зичимо міцного здоров’я, радісних щоденних новин, енергії, оптимізму на многая і благая літа!!!