У складі добровольців «Карпатської Січі» воює колишній послушник Грушівського монастиря

Серед бійців ОДЧ «Карпатська Січ» є доброволець Іван із позивним «Монах». Такий позивний хлопець має не випадково – більш ніж 1,5 роки він прослужив у Грушівському чоловічому монастирі на Закарпатті. Коли почалася війна на Сході, Іван не зміг стояти осторонь. Він вирішив покинути монастир і нести бойову службу.

«Я сам родом із Закарпаття. У Хусті отримав освіту деревообробника. У 2012 році разом із друзями вступив до ВО «Свобода», завжди поділяв їхні погляди. Думка про монастир прийшла спонтанно. У мене є знайомий священник, з яким ми часто розмовляли по телефону. І якось після такої розмови я зібрав речі і поїхав до нього у монастир, нічого нікому не сказавши. Це було за тиждень до Великодня – 28 квітня 2013 року», - згадує доброволець. Найбільше таким рішенням хлопця переймалася його мама. Вона плекала надії виховувати онуків, тому не дуже зраділа звістці. До того ж Іванова сім’я не надто релігійна – до церкви домочадці ходять лише на великі свята, - йдеться у дописі офіційної сторінки добровольчої чоти «Карпатська Січ».

У монастирі Іван співав у церковному хорі, паламарював – прислужував на вівтарі, будував корпус і церкву. «Офіційно я був не монахом, а послушником. Як виявилося, не дуже добрим, - винувато знизує плечима Іван. - Жив у монастирі як дома – все подобалося. Люди прості, життя спокійне. Але там не прийнято говорити про політику. Я мав би зав'язати із громадською, політичною діяльністю. Спочатку мені здавалося, що це легко. А коли почався Майдан, я не зміг всидіти. У грудні 2013 року вперше поїхав з монастиря - до Києва. Коли повернувся, отримав великого прочухана. Потім рік знову жив у мирі та спокої».

Коли почалися бойові дії на Сході, хлопець підтримав друзів, що пішли воювати, переводив кошти. А на початку грудня вирішив сам їхати в АТО, вступати до «Карпатської Січі».

«Деякі люди мені дорікають, мовляв, є божа заповідь «не убий». А я з монастиря – на війну. Та я вважаю, коли ворог заходить у твою хату, гвалтує жінку, вбиває дитину, більшим гріхом є дивитися на це все і не втручатися. З Україною зараз відбувається те ж саме. Я не можу просто спостерігати, як окупант захоплює нашу землю», - вважає «Монах».

Він переконаний, що відчуває божий захист, коли чергує на позиції на передовій. «Найбільші обстріли мені довелося пережити у квітні. Особливо моторошно було чергувати на вишці. Лізеш на неї, а кулі поруч свистять. Згортаєшся у маленьку грудку і молишся, щоб не зачепило. Бо бронік на ту позицію ми зазвичай не вдягаємо – він важкий, з ним неможливо лізти по драбині», - розповідає Іван.

Нині хлопець разом із іншими добровольцями «Карпатської Січі» подав документи на вступ у Збройні сили України.