Курорт Свидовець – внесок в економічну перемогу

Недавно на нараді на Закарпатті Володимир Зеленський серед іншого зауважив щодо завдань розвитку закарпатського регіону: «Робочі місця, нові проєкти… Закарпаття може бути одним із драйверів економічного розвитку України».

Саме новий проєкт гірськолижного курорту «Свидовець» може стати магнітом, який приведе в край мільярдні інвестиції, створить десятки тисяч робочих місць у депресивному регіоні і забезпечить щорічні надходження від мільйонів туристів з ЄС.

У конкуренції економік розвинених країн ефективним інструментом є калькулятор. Він дозволяє прораховувати результати дій урядів з точки зору національних інтересів.

Недавно в суперечці щодо блокування експорту українського зерна через Польщу заступник глави МЗС цієї країни Павел Яблонський сказав: «Ми підтримуємо Україну настільки, наскільки це відповідає польським національним інтересам». Жодних емоцій, жертовності, лише холодний національний інтерес.

Але зараз не про зерно та Польщу, якій ми вдячні за підтримку, а про наш національний інтерес щодо розвитку гірських громад українських Карпат, де пшениця і жито не ростуть, бо надто холодно. Особливо взимку, коли Карпати засипає снігом.

Такий сніг, разом з особливостями рельєфу, розумні європейці навчилися перетворювати на «національний інтерес» Франції, Австрії чи Швейцарії. А саме — монетизовувати на мільярди євро, що забезпечують добробутом, комфортом та впевненістю в майбутньому їх нащадків, громади та країни загалом.

В Австрії гірськолижний туризм дає фантастичні 12% ВВП країни. При співрозмірній площі гір в Австрії та Україні в Австрії діють 440 гірськолижних курортів, які щороку відвідують 35 млн туристів — у понад чотири рази більше за населення країни.

У цій країні працюють 3 300 гірськолижних витягів та 26 тис км трас. В Україні є лише «крапля»: пʼять курортів і 30 витягів. Кожен десятий австрієць працює в індустрії гірськолижного туризму. Саме вона є основою добробуту австрійських громадян та громад, головним джерелом надходження валюти та наповнення бюджетів країни.

Прикладу розумних європейців хочуть слідувати і горяни сіл Ясіня, Лопухова, Усть-Чорної, Чорної Тиси. Вони не хочуть жити без надії та в злиднях «заповідної» резервації, як те їм пропонують щедро фінансовані європейськими «еко-фондами» з гірськолижних країн «зелені» еко-активісти з українських рівнин.

Гірська інфраструктура — дороги, мости, залізниці, клуби, школи — побудована переважно, ніби за іронією, ще «за Австрії». Якщо не інвестувати в регіон, то Карпати стануть місцем інфраструктурного трешу. Зношені мости, дороги і берегоукріплення, безлюдні села із «зручностями» стандартів 17-18-го століття стануть реальністю.

Звісно, любителі бюджетного «треш-туризму» є і в ЄС, але їх в тисячі разів менше, ніж поціновувачів сучасного гірськолижного відпочинку. Реальністю в українських Карпатах також є те, що через небажання жити в бідності та безробітті 60% працездатних мешканців Рахівщини ще до війни змушені були виїхати на заробітки за кордон.

Європейський досвід свідчить: якщо частка заповідної території перевищує 20%, то регіон заходить у зону депресії та економічного занепаду. У Рахівському районі цей показник становить 23%, але «еко-активістам» цього мало. Вони агресивно реагують на кожну ідею горян використати свій головний ресурс — туристичний потенціал.

«Активісти» одразу починають антикампанію в ЗМІ та виходять з черговим проєктом «заповідника-заказника». Причому саме в тих межах, де місцеві територіальні громади прагнуть розвивати гірськолижний туризм. Ще раніше місцеві бізнесмени-пилорамники в співпраці з «еко-активістами» подали позов до суду з метою заблокувати реалізацію проєкту гірськолижного курорту «Свидовець». Суди тривають уже п’ятий рік.

Тимчасом у Ясінях у квітні відбувся «круглий стіл» за участю керівників гірських громад, експертів, регіональної влади та групи провідних галузевих науковців, які п’ятий рік вивчають потенційний вплив гірськолижного курорту «Свидовець» на довкілля.

Науковці тримають прямий контакт з гірськими громадами та проєктантами. Багато ідей науковців проєктанти взяли в роботу. «Еко-активісти» ж запрошення до співпраці проігнорували. Гірські громади закликають борців за природу до цивілізованого діалогу, проте у відповідь отримують лише агресію, маніпуляції та оббріхування.

«Ми, мешканці карпатських громад, — патріоти свого краю. Українські Карпати не повинні бути постачальником мільйонів кубометрів кругляка за кордон і сировинним придатком для цивілізованого світу. Тут має розвиватися туристична індустрія.

Ми зацікавлені жити серед краси гір, дихати свіжим повітрям, пити чисту воду і берегти ліси. Ми готові дбати про це разом з еко-активістами, але без брехні і маніпуляцій, як дехто чинить, і не ціною гідного майбутнього наших дітей на своїй землі», — пишуть горяни у зверненні до представників влади, еко-активістів та ЗМІ.

Заможними й успішними є країни з розвиненими креативною економікою, туризмом та послугами. Безперечно, базою економіки можуть бути і ресурсні галузі — аграрне виробництво, корисні копалини, сировина і матеріали, але надбудовою успіху повинні бути індустрії з високою доданою вартістю, якою є зокрема гірськолижний туризм.

Чомусь ніхто із «зелених» ЄС не вимагає руйнації хоча б частини з 4 400 європейських гірськолижних курортів і рекультивації земель та лісів під ними для «заповідників». Ніхто не буде різати курку, що несе золоті яйця. Натомість цей «зелений активізм» блокує розвиток територій, які не встигли заскочити в потяг добробуту та комфорту.

У цій цинічній боротьбі за гроші (не за дерева, квіточки, жучків і ящірок Карпат, як дехто думає) у пригоді стали наші щирі рядові українські «еко-активісти». Можемо припустити, що їх вищі «еко-керівники» краще розуміють цілі і завдання руху.

Багато «зелених» пропагують ідею про людей сучасної цивілізації як про плісняву на тілі Землі, яку вона повинна змести із своєї поверхні. Адже найкраща «екологія» там, де немає жодної економіки, виробництва чи туризму. Зрештою, там, де немає й людей.

Фраза еко-активістки Софії Шутяк на круглому столі щодо питання «Свидовця» в Мінекології у 2019 році повністю відповідає новій «релігії» «зелених»: «Ми захищаємо (лише) природу, ми не захищаємо людей, бо люди зазвичай шкодять природі».

Що тут додати? Ми всі любимо природу, але ставати чиїмось ресурсним центром — не той компроміс, у якому ми маємо проявляти цю любов. Будучи сильною державою, ми захистимо не лише своїх жучків, тритонів і білочок, а й людей.