На Закарпатті волонтерка купує тварин для селян

Тварин передає селянам, які хочуть розводити худобу. Проєкт жінка започаткувала рік тому.

Корова Маланка у родині Маланюків живе з осені. 77-річний Денис Маланюк постійно порається біля худоби. Каже, раніше тримали і по три корови. Зараз мають корову, козу і кілька курей.

«З тваринами дуже багато треба працювати. Треба комусь весь день з ними бути. Зранку до вечора», — додає власниця корови Ірина Маланюк.

Маланка потрапила у нову родину після того, як захворіла її попередниця. Купила корову Маланюкам волонтерка Аліса Смирна за гроші друзів-іноземців.

«У мене багато друзів за кордоном, німці, австрійці, швейцарці, які підтримували би Україну, але не війну. Вони хочуть бути нейтральними і постійно писали мені: „Ну як вам допомогти?“. Я написала всім своїм друзям: „Хто хоче бути хрещеним батьком українській корові, свині, гусці, козі?“. І з’явилося дуже багато охочих. Це були невеликі кошти: 20-30-50 євро, але я вже мала суму, щоб щось закупити», — розповідає волонтерка.

Перших тварин Аліса купила у березні 2023-го. Протягом року жінка по селах Ужгородського району шукала охочих розводити худобу.

«Спочатку ми купили 25 свиней. Свині виявилися досить дорогим задоволенням, плюс їх годувати потрібно. Але найдорожчими були корови. Корова коштує від 20 до 35-ти тисяч гривень. Залежно від того яка, скільки років, звідки везти, бо це плюс трансфер. Свиня може коштувати від 2500 до 6000 тисяч, залежно від віку. Кури — 250 гривень були. Індик або гусак 700-800 гривень», — додає волонтерка.

За рік Аліса купила місцевим селянам 2 корови, 25 свиней, 25 кролів, три кози, та багато домашньої птиці. Одна з корів рік тому потрапила у родину Михайла Шикули. Улітку корову випасають поблизу будинку. Взимку вона у хліві. На цей період чоловік заготовляє сіно.

Михайло Шикула каже, що родині вигідно тримати корову, бо усі в сім’ї люблять молоко та молочні страви.

А для родини в селі Ворочово волонтерка допомогла купити козу та кролів.

«Ми вирішили, що нам простіше буде з козою, тому завели її. Аліса нам допомогла. І кролики раніше у нас були, але минулого року похворіли і все стадо у нас загинуло. Аліса нам принесла ще два кролики. Торішній лиш біленький наш лишився», — розповідає власниця кіз та кролів Людмила Барна.

Коза місяць тому народила двох козенят. Кролі теж прижилися. Людмила розказує, що зараз у Ворочові мало хто тримає худобу. Особливо корів.

«Я чомусь думала, що якщо напишу: „Куплю вам корову, або козу, або свиню“, що дуже багато буде охочих і всі захочуть тримати худобу, але сталося не так. Тобто свині годувати хотіли всі, бо це декілька місяців — і уже шовдарь. А з козами та коровами дуже важко. По селах багато молодих людей виїхало. Чоловіки на фронті. Села спорожніли. Нема тої худоби. Ніхто не мекає, не бекає, не мукає. Все купують у супермаркеті. Ми втрачаємо свою автентику», — додає Аліса Смирна.

Аліса про покупки звітує у соцмережах, щоб друзі-благодійники бачили на що пішли їхні гроші. Жінка каже, проєкт буде продовжувати і шукати охочих розвивати тваринництво в закарпатських селах.

«Мені ще дуже болить, що ми ніколи не звертаємо увагу, що ми йдемо у супермаркет і купуємо польські і угорські продукти і підтримуємо тим самим угорських і польських фермерів, замість того, щоб підтримувати наших. Ми могли б взяти на себе роль годувальниці Закарпаття. Зараз, коли схід України потерпає і багато ферм змусили закритися з різних причин, то ми би могли це зробити», — каже Аліса Смирна.

• Символ України повернувся: дивіться унікальний стрім з гнізда лелеки