Знайдені древні малюнки Невицького замку на яких річка Уж сягає самісінького підніжжя Замкової гори (ФОТО)

Михайло Белень упродовж десятиліть збирає раритетні матеріали (найрізноманітніші першоджерела), які стосуються давньої історії Карпатського краю. Цього разу до рук нашого знаного земляка, який нині мешкає в Невицькому, попали справжні раритети…

Не секрет, за тоталітаризму знищено величезну кількість стародруків, книг, зразків писемності творчої інтелігенції, записи різних за саном священнослужителів, політичних і державних діячів і багато іншого, непоправно втраченого. Зокрема, взірців народної творчості, предметів побуту, одягу, знаряддя праці, пісенної і фольклорної та музичної духовності людей Срібної землі.

Я давно переконався, що найбільше історичних писемних, образотворчих, друкованих матеріалів збереглося у приватних колекціях священнослужителів.

На Закарпатті в кожну епоху проживали цілі династії духовників, і звісно, що переважно вони і їхні родини могли ховати від підозр і переслідувань заборонені владою матеріали.

Вожді часто змінювалися, але найголовнішим у закарпатців було те, що десятки національностей, які проживали і проживають у нашому краї взаємозбагачувались.

Закарпаття – єдиний край на теренах України, де розмаїття різних культур не має рівних за багатством народної мудрості, ніби гори нас зобов’язують берегти і примножувати те, що залишили по собі наші мудрі предки.

Три малюнки Невістського граду (Невицького замку) стали моїм вдалим надбанням завдяки великій довірі як до митця – професіонала, бо такі безцінні речі повинні бути в руках тих людей, які є патріотами і понад усе цінують історію власного народу.

На малюнках невідомого автора (авторів?) замок виглядав у майже готичному стилі (головна башта), в нижньому і найбільшому донжоні (башті) були церква, купол якої нагадує готику, поєднану з класикою, тобто своєрідний ретростиль. З лівого боку (де сьогодні “Камелот”) були головні ворота в’їзду на серпантинову дорогу, а також добре видно, що по правому боці, було теж невелике приміщення, від якого вверх вела шатрова на частоколах для воїнів-охоронців східчаста дорога.

Річка Уж на початку 16 ст. була настільки повноводна, що сягала аж під самісіньке підніжжя Замкової гори. На одному з малюнків добре проглядаються невеликі човни рибалок чи б то пак перевізників.

Малюнки підписані прописним латинським шрифтом і мають неабияку історичну цінність. Наскільки мені відомо, вони публікуються вперше, принаймні у нас, на Закарпатті, та й в Україні загалом.

Михайло Белень, краєзнавець