Гурт "ВоЦап" зняв кліп слідами вузькоколійних залізниць (ВІДЕО)

Д ля зйомок відео на пісню «Львівська залізниця» гурт ВоЦап (Київ-Харків) вирушив у подорож із Харкова на Захід України – вокзали, диваки-залізничники, вузька колія, дуже незвична для людей зі Сходу, колоритні пасажири. Знімали Карпати й Закарпаття, найромантичніші місця, де пролягає наша залізниця. Основу відео склали кадри унікальної «Кукушки» − вузькоколійної залізниці Антонівка-Зарічне, «Трансполіської магістралі», однієї із трьох діючих в Україні вузькоколійок із пасажирським рухом. Вона припинила вантажний рух у 90-х, але для багатьох населених пунктів є фактично єдиним зв'язком зі світом, тому функціонує й досі. Місцевість, через яку проходить залізниця дуже мальовнича: ліси, поля, болота і озера. «Кукушка» довжиною у 106 км – перше із Семи чудес Рівненщини.

«Класно було б відновити вузькоколійні сполучення по Карпатах, і щоб туристи їздили між селами, як поліською «Кукушкою», такими собі гірськими трамваями» − Кирило Курінний, ВоЦап.

Кліп «Львівська залізниця» – спроба вхопити минуле, як сфотографувати старий будинок перед тим, як його знесуть. Комусь цей будинок гарний, комусь огидний. Але багатьом, хто виріс на тій вулиці, де він знаходиться, він по-своєму милий і дорогий.

З цікавого про кліп (Кирило Курінний, ВоЦап):

«Коли знімали в Харкові на мосту, постійно підходили місцеві з району по інший бік. Коли чули українську, трохи шарахались і всі ділились на 2 категорії – хто ну дуже хотів, щоб їх знімали і тих, хто кричав «не знімайте!» навіть при тому, що й не збирались. Один місцевий гопнік років 50-ти питав де шахідки – це ж бандерівці явно знімають, щоб потім вокзал підірвати.»

«Дуже приємне відчуття від «Кукушки» − поліської вузькоколійки. З’єднує між собою далекі села і, насправді, є дуже зручним сполученням для місцевих. Вони жаліються на її допотопність, соромляться її. Замість того, щоб плекати як річ своєрідну і корисну.»

«А от Боржавську вузькоколійку відзняти не вдалось – в день нашого приїзду у Виноградів вони вирішили скасувати рейс. Наскільки ми зрозуміли, вкотре зламався локомотив. Як писали потім із цього приводу місцеве видання, на рік виділяється на цю збиткову залізницю щось типу 10 млн грн. Таким чином щороку можна було б закупати в Росії новий вузькоколійний локомотив і 3 вагони до нього.»

«На вокзалі у Харкові всім казали, що знімаємо сюжет про харківських поетів кінця 20-х – початку 30-х для Першого Національного. І всі кивали і нас не чіпали.»

«Єдиний інцидент був, коли їхали через Тернопіль. Там даїшники нас зупинили, почали примахуватись безпідставно. Наш водій зробив величезну помилку, коли пішов розмовляти до них в машину. Ну ми за ним пішли вже з камерою, і один даїшник нашому оператору пальці затис. Подавали до суду потім. Суд виграли.»