У Виноградові урочисто відкрили пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам (ФОТО)

Пам'ятний знак являє собою кам'яну брилу із двома чорними тюльпанами, викуваними із заліза, трьома гільзами та меморіальною дошкою з іменами загиблих та зниклих безвісти.

Щоб взяти участь у церемонії відкриття пам'ятного знаку та вшанувати учасників бойових дій в Афганістані, на площі Миру у Виноградові зібралося декілька сотень людей. Серед них і самі «афганці», члени їхніх сімей, військові та працівники правоохоронних органів, міська інтелігенція, духівництво та представники влади. Зокрема, зі словом перед громадою виступили голова Виноградівської РДА Михайло Кочіш, голова районної ради Олег Любімов, Виноградівський міський голова Степан Бачкай, голова Закарпатської обласної спілки ветеранів – учасників бойових дій на території інших держав Артур Шейдик, голова районної спілки ветеранів – учасників бойових дій на території інших держав Михайло Товт тощо.

– Сьогодні, ми є свідками неординарної події у житті нашого району, адже за мить буде відкрито та освячено довгоочікуваний пам’ятний знак учасникам бойових дій на території інших держав, який увіковічнить пам’ять про молодих хлопців, які, на жаль, не повернулися до рідного дому. Відтепер, їх імена навічно викарбувані в скорботному граніті. Водночас він нагадуватиме нам про те, якої ціною дається мир на землі і якими є наслідки невиправданих людських амбіцій, – сказав Михайло Кочіш.

– Мені було десь 20 тоді. Півроку батьки навіть не знали, що я уже на місці проведення бойових дій, польова пошта тоді так працювала, – розповідає Юрій Васильович Шепа, воїн-інтернаціоналіст з Великих Ком'ят. — Багато чого зазнав я там за 19 місяців: і контузії трохи було, і «подряпин»… А що зараз? Живу потроху з жінкою і дітьми, на городі працюємо. Адже допомоги за третю групу інвалідності хіба на ліки вистачає. Добре, що пам'ятник відкрили, бо не правильно, що у всіх інших районах Закарпаття вони були, а на Виноградівщині – ні.

У чотирьохтисячному полку Юрія Шепи служило ще четверо закарпатців. По закінченню служби зустрілися у Москві. Натомість 5 воїнів з Виноградівщини не повернулися на рідну землю і вже більше 33-ох померло від поранень та хвороб у післявоєнний період.