У Міжгірському селі почала діяти ткацька студія та планується фестиваль гунь

Напередодні старту нового року в селі Річка було урочисто відкрито ще один підрозділ Міжгірського профліцею – навчальну дільницю, в якій розташувалася студія ручного ткацтва з елементами художньої вишивки.

Подія має закономірне підґрунтя: село під Боржавським нагір’ям свято береже старожитність, традиції якої передаються з покоління в покоління. Ознак сивої минувшини тут можна запримітити у будь-чому. Скажімо, як бабусі, так і дівчата залюбки вишивають рушники, тчуть джерги. Не кажучи вже про масове виготовлення гунь – типового верхнього одягу в давнину, яким і нині біліє село у своєму побуті. Домоткане сукняне вбрання – екологічно чисте, попереджує у вжитку багатьом захворюванням, зокрема ревматизму, радикуліту, відкладанню солей у суглобах, ще й як привертає увагу любителів ретро-екзотики. Часто-густо в осідок звідусіль мандрують туристи з бажанням придбати волохату мантію або з спецзамовленням заскакують гінці з самої столиці, щоб придбати для високопосадовців рідкісну річ з верховинською маркою виробництва.

Ремеслу жити у віках у рідному краї – саме ця ідея спонукала керівника профосвітнього закладу Василя Маринця до новації. Тим паче, що знайшлося місце під нову навчальну дільницю у занедбаному складському приміщенні колишнього місцевого колгоспу, яке капітально відремонтували. Не було проблем із необхідним старовинним начинням. Підполонинський осідок виявився багатим на ручне знаряддя праці – воротила і веретена, берди, нічельниці… Аж три ткацькі кросна стали до діла у навчальній дільниці. Одному почорнілому від старості устаткуванню вже за вік. Між іншим, у Річці зберігся і праправерстат, на якому викарбувана дата виготовлення – 1720 рік (!).

Під звуки трембіти, запальні мелодії троїстих музик, а ще за виступу учнівського фольклорно-етнографічного ансамблю “Верховиночка” тутешньої ЗОШ І-ІІ ст., які продемонстрували також іскрометний стародавній танець “Волошин”, відбулося урочисте відкриття студії ручного ткацтва, що перетворилося на справжнє сільське свято.

Керівник студії Ольга Мись під час презентації провела майстер-клас, кваліфіковано розповіла про історію виготовлення гунь і за кроснами практично продемонструвала ткацький процес, за якого їй вміло поруч асистувала місцева школярка Мирослава Сегляник. За словами Василя Маринця, заняття проходитимуть тричі на тиждень за участі учнів як ліцею, так і річанських та ближніх сіл – шкіл Буківця, Тюшки. Будуть у них і відмінні громадські наставники, бо село має цілу низку досвідчених майстринь, з-поміж яких Марія Коцур, Ганна Гичка, Гафія Корда. Взагалі у Річці кожне третє дворогосподарство займається промислом гунь, який з поступальним розвитком туріндустрії у мальовничій Міжгірщині має потужні перспективи. Іміджу населеному пункту додасть і фольклорний фестиваль річанських гунь. Його дебют за почином Василя Маринця відбудеться вже у травні цього року.

Василь Пилипчинець, газета НЗ