В Ужгороді презентували "Карпатський гомін" художниці Емми Левадської

Не всіх системам і угрупуванням сучасного світу вдається погубити окремих людей, зробити їх «коліщатками» і «гвинтиками» механізмів суспільного ґатунку. Часто вельми і вельми безглуздих, але виправданих фінансовим визиском «верхів» нижчої біомаси, в яку перетворюються ті, хто міг би лишатися й людьми при належному відчутті в жилах гормону свободи. Але багатьом значно зручніше в неволі, в очікуванні грядущих коефіцієнтів і пенсій, у повній безликості в порівнянні з якою навіть домашні тварини виглядають геніями духу.

Самобутньою змогла залишитися велика художниця Емма Левадська. Це сповна показує останній її каталог з витворами графіки, витинанок, аплікацій, писанок і лоповок під назвою «Карпатський гомін», що вийшов у видавництві Олександри Гаркуші. Виданий альбом під егідою управління культури Закарпатської обласної адміністрації, крайового осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а ще — Об’єднання професійних художників Закарпаття. Влучно сказала про пані Емму знаний мистецтвознавець Оксана Гаврош: «Спостерігаючи за творчим шляхом Емми Левадської на порозі віку, коли, набувшись мудрості, художниця творить з молодечим запалом, пригадуються слова Сковороди: «Слава тобі, Господи, що ти зробив складне — непотрібним, а потрібне — нескладним». Із любов’ю в серці і з пензлем у руці вона щодень продовжує вити нитку життя, торуючи свій власний шлях до мистецьких вершин.»

Будь-яка країна великою мірою — відображення Всесвіту з його одвічними масштабними законами буття. Так і Україна. Тому вона — наша держава — сповна виражена в образах філігранних витинанок та інших витворів, виконаних митцем, котрий прийшов до нас від Світла, Левадською.

Це радує і дає надію і собі стати нарешті людиною незвичайною. Хоча, за Коцюбинським, «поезія не може жити на смітнику», але й без останньої, за тим же автором, «життя — злочин». Не будемо ж злочинцями! Давай попробуємо принаймні…

Василь Зубач