Закарпатського педофіла засудили на п’ятнадцять років

Двічі судимий закарпатець, якого з жалю прихистив у своїй родіні священик, розбещував його маленьких онуків. Днями збоченця засудили на 15 років позбавлення волі.

«Не роби людям добра і не отримаєш від них зла». Як би жорстоко звучить ця народна мудрість, час від часу вона отримує своє підтвердження в реальному житті. Це ілюструє, який щойно завершився в Закарпатті судовий процес.

Господар будинку так довіряв своєму підопічному, що залишав його доглядати за малюками.

Анатолій виховувався в дитбудинку. Коли батько помер, мати вийшла заміж, а вітчим пасинка не прийняв. Після закінчення інтернату він колесив по Україні в пошуках свого кутка, зупиняючись то в одній, то в іншій області, але потім знову повертався в Закарпатті. Ніякої спеціальності у хлопця не було, постійної роботи - теж. Взимку 2006 року він попався на крадіжці і отримав три роки в'язниці. Втім, суд врахував, що хлопець вперше притягується до кримінальної відповідальності, тому призначив йому випробувальний термін на два роки і звільнив з-під варти. А через рік Анатолія знову зловили на крадіжці, і він отримав реальні три роки позбавлення волі.

Через два роки відсидки хлопця умовно-достроково звільнили. Після цього він ще протягом року повинен був регулярно відзначатися в кримінально-виконавчій інспекції. Видно, ці формальності для Анатолія були дуже обтяжливі - нікуди відзначатися він не ходив, тому отримав три місяці за порушення правил адміністративного нагляду. Анатолія повинні були оголосити в розшук. Однак зробити це не встигли - хлопця затримали за ще один злочин, саме тяжке з усіх, які він скоїв.

Останнім часом Анатолій жив у рідному селі. Вітчим і раніше не пускав пасинка в хату, тому вдень той бомжував, а ночувати ходив на ферму. Зрештою на бездомного 24-річного хлопця звернув увагу сільський священик. Він щиро вирішив допомогти людині, що потрапила у важку ситуацію. Влітку минулого року священик запропонував Анатолію допомагати йому по господарству, а за це підгодовував його і давав кишенькові гроші. Здавалося, Анатолій почав змінюватися - кинув пити, перестав курити. Тому восени, коли почалися холоди, священик запропонував хлопцеві жити в його родині і виділив окрему кімнату в прибудові. Він повністю довіряв своєму підопічному. Давав йому ключі від будинку і навіть залишав наглядати за маленькими онуками - дворічним хлопчиком і п'ятирічною дівчинкою.

Однак незабаром мама діток, невістка священика, запідозрила недобре, звернувши увагу на дивну поведінку малюків. Вона покликала дочку і стала розпитувати про Анатолія. Спочатку дівчинка нічого не хотіла говорити (як з'ясувалося пізніше, збоченець наказав дітям мовчати, пригрозивши, що поб'є їх), але потім все розповіла. Як дядя Толя заводив їх у сарай або вів на пасовисько, як знімав трусики.

Шокована жінка розповіла про це чоловікові і свекру. А через кілька годин Анатолія затримала міліція.

«Коли хлопця судили за крадіжку, священик за нього заступався:« Візьмете гріх на душу, якщо осудіть невинного ».

- На першому ж допиті затриманий у всьому зізнався, - розповідає слідчий райвідділу міліції Роман Гельчінскій. - Як з'ясувалося, за шість днів, які Анатолій жив у родині священика, він вісім разів змушував хлопчика задовольняти свою хіть. Брав малюка на руки і відносив у сарай або на пасовище. Чотири рази робив це на очах у сестрички. Дівчинку хлопець не чіпав. «Дорослі дівчата мене не цікавлять, - пояснив він. - Тільки хлопчики, особливо молодшого віку ».

- Цікаво, що під час розгляду попереднього кримінальної справи, коли Анатолія судили за крадіжку, священик, згодом розташувались його, особисто приходив до судді і просив за нього: «Ви візьмете гріх на душу, якщо осудіть невинного хлопця», - розповідає прокурор міжрайонної прокуратури Віталій Голуб, який підтримував державне обвинувачення. - Тобто людина дійсно щиро вірила, що Анатолій невинний. За ці кілька місяців хлопець поводився так, що не викликав у священика ні найменших підозр. І якби не мати, яку насторожило дивну поведінку малюка, невідомо, коли б це жахливий злочин розкрилося. Сам підсудний на першому ж засіданні у всьому зізнався і розкаявся. Але, посидівши в слідчому ізоляторі та отримавши від співкамерників «консультації», став викручуватися. Визнав тільки один епізод, а, мовляв, іншого не було - ніби його змусили обмовити себе.

На суді були присутні батьки постраждалих дітей. Подружжя вели себе стримано, злості щодо підсудного я не бачив. Хтось із них навіть вимовив: «Бог його засудить, а ми на нього зла не тримаємо». Хоча в селі, наскільки мені відомо, вчинок Анатолія сприйняли дуже агресивно. Люди говорили, що за таке його слід було б розірвати на частини.

Суд засудив Анатолія до 15 років позбавлення волі. Що ж стосується дітей, то вони пройшли консультації у психологів і ще деякий час будуть у них спостерігатися.

У всій цій історії тішить одне - на зоні до насильників дітей ставляться дуже жорстко. Там Анатолій швидко зрозуміє, як слід було ставитись до людей, які намагалися йому допомогти.

Юрій Галас