Нові подробиці гучної справи про контрабандний тунель

Справа про закарпатський тунель, що забезпечував нелегальне сполучення України зі Словаччиною, обростає новими подробицями.

СБУ вперто мовчить, закарпатці в розмовах та навіть в соціальних мережах називають високопосадовців, причетних до діяльності контрабандного каналу, а історики висувають свої версії виникнення об’єкта.

Яких тільки способів не вигадують контрабандисти для того, аби нелегально переправляти через кордон різні товари та людей! Особливо фантазія зловмисників проявляється з методами перевезення тютюнових виробів. Уже навіть ніхто й не говорить про те, що легковики розбирають на деталі й усі менші-ліпші порожнини запаковують цигарками – це вже навіть не цікаво. Закарпатські хитруни намагаються переправляти контрабанду через річки – плотами й надувними човнами. Якось, кажуть, і у водолазні костюми напакували, а торік навіть дельтапланом та ще чимось подібним переправили через кордон партію тютюну. Подейкують, що на Великоберезнянщині навіть птахів були видресирували таким чином, аби вони з прив’язаними до лапок пачками цигарок кордон перелітали цигарки.

Як стверджують економісти, поки існуватиме різниця у вартості на товар у сусідніх країнах, доти його і переміщуватимуть через кордон контрабандним шляхом: це простий спосіб заробити швидких грошей. І те, що охочих ризикнути – вистачає, підтверджує статистика самих прикордонників. Так, начальник прес-служби Чопського прикордонного загону Роман Павленко розповів: «Тільки за перше півріччя цього року прикордонники Чопського загону (це 10 пунктів пропуску) затримали 600 тисяч штук цигарок, які нелегально намагалися переправити з України до країн Європи».

За словами прес-секретаря Чопської митниці Вікторії Сенгетовської, про, у буквальному сенсі, підпільний шлях повідомили словацькі колеги. Їхня кримінальна поліція знайшла підземний тунель, який використовувався контрабандистами для переміщення тютюнових виробів. «Зі словацького боку на території приватної фірми, яка була обгороджена високим парканом, знаходився професійно обладнаний підземний хід, - розповів заступник начальника Чопської митниці Юрій Федорчук. – Цей тунель мав протяжність понад 600 метрів і проходив через українсько-словацький кордон, його діаметр складав 90 см».

Як тунель досі ніхто не виявив, хоча, за різними чутками та розмовами, проіснував він щонайменше два-три роки, досі невідомо. Прикордонники мають цьому своє пояснення: «На цій ділянці у нас розташований серйозний комплекс інженерно-технічних споруд, використовуються прилади інфрачервоного та тепловізійного спостереження, спостережні вежі, але обладнання тунелю було професійне, глибина залягання тунелю сягає 5-6 метрів, і це не дозволило нам використати все наше обладнання для виявлення каналу», - розповів тимчасово виконуючий обов’язки начальника Чопського прикордонного загону Віктор Потетенін.

Найцікавіше, що тунель знаходився всього за 500 метрів від контрольно-пропускного пункту, у зоні, яка апріорі посилено охороняється. Підземний перехід був обладнаний ще й за останнім словом техніки, електрифікований, з рейками та вагонетками. Кажуть, зловмисникам достатньо було завантажити товар, а потім тільки натиснути кнопочку на дистанційному пульті керування – і приймайте подарунки, колеги!

Слідчі УСБУ в Закарпатській області порушили кримінальну справу за фактом викриття тунелю. Під час обшуку у будинку, в яком знаходився вхід до нелегального коридору, оперативники знайшли речі і документи, що можуть свідчити про використання тунелю для незаконного переправлення не лише цигарок, а й людей і наркотичних речовин через державний кордон України.

Сам по собі будинок з тунелем розташований на околиці міста Ужгорода, в тихенькому районі. Саме тут полюбляють будувати будиночки високі чини – і спокійно, і ліс навколо, і автівки не дуже шастають. Саме тут, до речі, в 2004 році місто виділило земельні ділянки працівникам СБУ, і саме на одній з них і виріс таємничий палац, з-під якого прокладене «вікно в Європу». Щоправда, як переконують закарпатських мас-медійників, земельна ділянка з горе-будинком співробітникові служби безпеки вже не належить, він її давно продав. А ось за ким зараз рахується шмат землі під кордоном – теж невідомо: номера на будинку немає, тож в Бюро техінвентаризації просто розводять руками, мовляв, нічого сказати не можемо.

Та якщо офіційні органи вперто нічого не хочуть казати (хоча, відверто, мало що можна приховати у містечку, яке має заледве 115 тисяч населення – Ужгород ще називають часом «великим європейським селом»), то сусіди допомагають. Так, одні розповідають про те, що під час будівництва будинку з тунелем з обійстя вивозили дуже багато землі, глини: «Стільки землі вивозили, що ми вже думали – що там таке роблять, може, басейн будують?».

Інші розказують, що вантажівки під’їжджали до горезвісного будинку з тунелем по кілька разів на добу. Ще більше про всіх і все знають дітлахи, вони встигають багато де пробігтися і багато чого побачити. Один з місцевих хлопчаків Юрко й зізнався, що, збираючи гриби поруч в лісі, неодноразово бачив мікроавтобуси, які заїжджали до хати, а якось навіть побачив через відчинені двері в автомобілі блоки цигарок.

Після появи в ЗМІ інформації про виявлення контрабандного тунелю до редакцій чи не всіх видань почали надходити дзвінки доброзичливих сусідів. Одні підтверджували інформацію про вантажівки. Інші скаржилися, що такий жвавий рух розбив дорогу, а ще окремі мешканці прикордоння стверджували, що упродовж останніх 2 років помітили суттєве зменшення охоронців кордону – якщо раніше часто було видно світло ліхтариків прикордонників вночі, а вдень вони проходили із собаками безпосередньо вулицями, у тому числі Запорізькою де стоїть будинок-вхід до тунелю, то останнім часом це вже не спостерігалося.

Про історію появи тунелю на Закарпатті ходять найнеймовірніші версії. Тунель може бути частиною історичного військового укріплення, яке проходило у межах Ужгорода. Це припускає відомий краєзнавець, завідувач кафедрою туризму УжНУ Федір Шандор, який розробляв військовий туристичний маршрут у межах Закарпатської області. «У межах мікрорайону Червениця (вулиця Запорізька та аеропорт м. Ужгорода, що прилягають до нинішнього українсько-словацького кордону, - УНІАН) з 1928 року по 1944 рік відбувалося будівництво стратегічних комунікацій для потреб військових. Так, за даними чеських істориків та туризмознавців, що цікавляться мілітарітуризмом, у межах ужгородського летовища знаходяться 8 продольних точок для охорони аеропорту. По цих військових комунікаціях міг просуватися чеський військовослужбовець 20-30 років з кулеметом М-37, який стояв на озброєнні у чехословацької армії», - розповів Федір Шандор. Як відомо, такі дві точки знаходяться на території ужгородського ДОСААФ, місцезнаходження ще шести невідоме. У період з 40-ий по 44-ий рік у рамках системи Арпада румунські та сербські військовополонені викопали дерев’яно-земельні вогневі точки у мікрорайоні Червениця, які періодично проявляють себе під час сильних злив або господарських робіт. Також відомо, що у межах ужгородського аеропорту угорські військові у період з лютого по серпень 1944 року спорудили комунікаційну лінію для зберігання авіабоєприпасів. Вхід у це сховище було підірване у жовтні 1944 році. Ця інформація підтверджується угорськими істориками, що описують всі 4 військові лінії, які були споруджені на території Закарпатської області. З огляду на такі історичні дані, цілком правдоподібною виглядає ще й та версія, що контрабандисти могли випадково натрапити на військові комунікації періоду Чехословацької республіки та Угорщини 1939-44 років, реконструювати їх, й використати у власних протиправних цілях.

Щоправда, відомий закарпатський журналіст, редактор журналу «Журналіст Закарпаття» Микола Кошута не дуже йме віри у достовірність гіпотези істориків: «Я більше схиляюся до думки, що такі версії запускають на прохання спецслужб, і для чого – можна здогадуватися. Але при цьому постає інше питання – невже така велика кількість силовиків, які нині забезпечують охорону кордону, структури, які мають всі інструменти для того, щоб не допускати таких речей (а це серйозна споруда, яку не можна було побудувати без того, щоб хтось побачив) – нічого не знала? Цей район знаходиться в зоні кордону, тут посилений контроль, тож у мене особисто виникає питання, чому досі ніхто нічого не чув? Крім того, не є таємницею, що в спільноті Закарпаття говорять про те, що всі такі види бізнесу, як ігровий, контрабанда – «кришуються» силовими структурами. Ви подивіться на їхні будинки та машини – хіба вони куплені за офіційні зарплати? Ось вам і відповіді на поставлені питання».

Дипломат, історик, голова Закарпатського відділення спілки адвокатів, консул України в угорському місті Ніредьхазі (2006-2010) Ален Панов каже, що у цій справі ще потрібно говорити й про реноме нашої держави на європейській арені. «На превеликий жаль, сьогодні транскордонна злочинність розвивається семимильними кроками, це всім відомо, і Україна в цьому не виняток. Але з точки зору дипломатії турбують більше питання іміджевого характеру. Чому? Не зважаючи на те, що цей контрабандний тунель має два входи і, очевидно, що користувалася ним обидві сторони, висвітлення події спочатку на словацькому боці, а вже потім на українському, аж ніяк не додало нам позитивного бачення не в очах громадян Європейських країн. Бо ж виявила словацька поліція, то виходить так, що навіть якщо причетні до діяльності каналу словацькі громадяни, та все ж добре спрацювали на виявлення місцеві правоохоронці. З цієї точки зору трішки непокоїть доволі інертне пояснення надзвичайної події з боку компетентних служб нашої країни.

Окрім цього, в плані соціально-людському непокоїть наявність можливості користуватися такими каналами для переправлення наркотичних речовин, нелегальних мігрантів тощо. А це вже серйозні, небанальні речі.

Зрештою, як на мене, викликає ще певний подив і те, яким чином можна було спорудити такий об’єкт. Зрештою пояснення про те, що будинок закритий, без дозволів – це питання до нашої дозвільної системи, до наших комунальних служб: за законністю розміщення тих чи інших об’єктів повинна дивитися міська влада в тому числі. Ця ситуація має добре трусонути відповідні структури й допомогти зробити відповідні висновки, аби в майбутньому подібних речей не виникало».

P.S. Ще один цікавий факт для роздумів: Україна вже вп'яте протягом 2006-2011 років очолила список країн-постачальників контрабандних сигарет. Всесвітня митна організація буквально днями оприлюднила свій щорічний звіт Customs and Tobacco Report 2011. У ньому наведено таблицю за кількістю конфіскованих великих партій контрабандних сигарет (більше 100 000 штук) і країн походження цих сигарет. Так, за даними організації, у 2011 році Україна стала лідером серед інших країн: за рік було конфісковано 115 партій українських сигарет. Друге місце зайняла Росія з 63 партіями.