У Батьові вода з запахом і смаком по 14 гривень

Жителі селища залізничників Батьове, що на Закарпатті, останнім часом незадоволені тим, як їх забезпечують питною водою та її ціною.

Їхні претензії в першу чергу – до відділу водопостачання Ужгородської дирекції перевезень Львівської магістралі. І частково зі споживачами можна погодитись, адже за кубометр рідини і за водовідведення їм доводиться платити 14 грн, і це тоді, коли, наприклад, жителі обласного центру платять за цю ж послугу лише 6 грн.

Начальник Ужгородського відділу водопостачання Ярослав Сура назвав кілька причин такого становища. По-перше, для 10-тисячного селища воду качають з артезіанських свердловин, застосовуючи так зване потрійне її підняття, що потребує значних затрат енергії. Недешево також відтранспортувати брудні стоки до очисних споруд, які розташовані за 10 км від житла. По-друге, багато електроенергії використовується для роботи фільтрів та хімреактивів, без яких неможливо довести воду до питних кондицій. А по-третє, у залізничних багатоповерхівках, після передачі їх на баланс селищної ради, добряче «попрацював» час – через діряві труби вода не доходить до квартир, а лишається на шляху прокачування та у підвалах.

Хтось може сказати, що втрати води в мережах є і в Ужгороді та інших населених пунктах, і буде близький до істини. Але якщо в обласному центрі частину вартості питної води для населення компенсує місцева влада, то селищна рада Батьового робить це з невеликою охотою. Адже за три останні роки вона за допомогою рішень судів повернула сталевій магістралі лише 160 тис. грн, що аж ніяк не покриває витрат залізничних водопостачальників.

Вода, зібрана з природних джерел, переважно не відповідає вимогам держстандарту щодо «питної води», санітарним правилам і нормам, тож не використовується у «питному» водопостачанні без обробки. Доведення ж води до нормативної якості також потребує значних коштів та високої кваліфікації персоналу. На залізниці експлуатуються водогінні споруди. Справжніми заводами з виробництва питної води є насосно-фільтрувальні станції у Чопі, Сарнах, Здолбунові, Ковелі та на інших великих залізничних вузлах.

Міські та й сільські жителі вже звикли до того, що вода, яка не повинна мати ні запаху, ні смаку, часто має і те, і друге. Даються взнаки хімічні реагенти, іржаві труби... Тому водопостачальники Львівської магістралі все роблять для того, щоб вода нагадувала за якістю джерельну. З цією метою впроваджуються нові технології. Так, хлорне вапно, яке використовується для знезараження питної води вже протягом двох століть, за рекомендаціями Міністерства здоров'я України поступово здає свої позиції гіпохлориту натрію. Цей рідкий знезаражувальний реагент на відміну від хлорного вапна не потребує спеціального приготування, а вже готовий до застосування. Він вприскується насосом-дозатором до потоку води, який тече по водогінній трубі, і виключає помилку за дозування. Нова технологія впроваджена на станціях Івано-Франківськ, Коломия та Снятин. На станціях Львів, Здолбунів, Ковель, Сарни та інших, де вода подається із захищених підземних горизонтів, застосовується знезараження за іншою технологією – шляхом опромінення ультрафіолетовими променями.

Служба водопостачання Львівської залізниці забезпечує водою чимало підприємств та населених пунктів. За загальним обсягом – це мільйони кубометрів: стільки ж води споживає місто з мільйонним населенням. Одначе чимало води витікає через діряві труби. Через це, як засвідчують фотознімки з космічних кораблів, багато міст на землі підтоплені. Залізничні водоводи теж потерпають від цієї «хвороби». І найгірше полягає у тому, що ці водоводи були споруджені ще у позаминулому сторіччі. За такий час не витримає жодний метал. Скажімо, у місті Коломиї зафіксовано великі втрати води у водоводі, який проходить через центр міста. Оскільки у цьому місці ґрунти піщано-щебенисті, то вода на поверхню не просочувалася, хоча половина її через діряві труби йшла в землю. Залізничники проклали нові труби і ліквідували втрати. Оновлюються залізничні водоводи й в інших населених пунктах.

Протягом останніх років Львівською залізницею проводиться оновлення основних фондів, зокрема об'єктів водопостачання. Магістраль нарощує об'єми та реконструкції старих станцій очищення води. Впроваджуються нові технології, вкладаються кошти для заміни фізично зношених металевих водогінних мереж та баків водонапірних башт, влаштовуються нові свердловини для централізованого водопостачання... Ці заходи зрозумілі, бо переважна більшість споживачів – працівники залізниці. Хоча це явно не профільна діяльність для залізниці.

Що ж стосується жителів Батьового, то, як зазначив Ярослав Сура, очолюваний ним відділ нещодавно звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням оптимізувати ціни на воду, які б влаштовували її споживачів та постачальників. Є сподівання, що і ця проблема буде розв'язана.