Ужгород: Боротьба за мерію почалася

Виборча кампані в обласному центрі Закарпаття набирає обертів. Якщо ще кілька тижнів тому можна було робити хіба що прогнози щодо участі тих чи інших політиків у виборах, то зараз всі крапки над «і» поставлені.

Фактично все крутитиметься навколо позиції трьох політичних угруповань краю: регіоналів на чолі з Ледидою, єдиноцентристів Балоги і бютівців Кеменяша. Всім зрозуміло, що Ратушняку доведеться покинути мерський кабінет. Звичайно, допомогти йому там залишитись можуть спробувати регіонали. Тим більше, що Ратушняк розвинув в цьому напрямку шалену активність. Скоріше за все, регіонали спробують зіграти свою гру – висунуть свого кандидата і чекатимуть – якщо той матиме хороший рейтинг, то йтимуть до кінця. Якщо ж рейтинг не ростиме – то домовляться з Ратушняком і виступлять "технічною" підмогою, розбиваючи антимерський електорат. Певні плани мають вони і на Гісема. Останній вирішив не втягуватись в мерські війни та взаємне обливання брудом і йти в обласну раду – маючи серйозний фінансовий ресурс він і звідти зможе вирішувати всі потрібні питання. Натомість регіонали хотіли б скористатись його авторитетом на виборах міського голови. Звичайно, агітація з боку Гісема на користь того ж Приходька дала б певний ефект. Проте не ясно чи піде на такий крок сам Гісем – стати агітатором кандидата, який в підсумку може не вийти за 10-відсоткову позначку було б принизливо для одного з найвпливовіших людей краю. Хоча, звісно, Ледида може знайти свої важелі впливу на незговірливого коньячного магната.

Визначився з групою підтримки і Погорєлов. Йому було значно простіше – адже свою антиратушняківську кампанію він веде фактично з 2006 року. Завдяки цьому він стабільно утримує друге місце у соціологічних дослідженнях по Ужгороду – після діючого мера Ратушняка. Головне завдання Погорєлова – домовитись з місцевими елітами щодо підтримки. Його він виконав – зважаючи на негативне ставлення до теперішньої міської влади, це було не так вже й складно. В Ужгороді склалась ситуація, коли і еліти, і прості виборці готові підтримати будь-кого – лиш би ця людина перемогла Ратушняка. Липень-серпень показав, що нові перспективні претенденти так і не зявились, а за вересень-жовтень сподіватись, що хтось з другого ешелону кандидатів зможе стати потужною фігурою, не варто. Тому Погорєлов і може розраховувати на підтримку як Балоги, так і Кеменяша. Адже вони мають особисті рахунки з Ратушняком і готові підключити свої ресурси для того, щоб поставити крапку в політичній карєрі скандального мера.

Рейтинг ще одного майбутнього кандидата – М. Жолтані теж явно не співвідносний із затраченими ним зусиллями білбордової кампанії.

Не визначився з своїми симпатіями Павло Чучка. Позбавлений можливості брати участь у виборах, він, втім, має серйозний рівень довіри серд значної частини ужгородців, особливо серед постпомаранчевого електорату та інтелігенції. Однак серед кандидатів поки що не видно того, хто міг би розраховувати на його підтримку. Мабуть, впевнено можна сказати лише одне – він точно докладе всіх зусиль, щоб кандидат, якому допомагатиме Партія Регіонів, не переміг – тут уже спрацюють особисті чинники.

Зовсім затихли Мясковська і Бобков. Пару бігбордів у місті з їхніми обличчями принесли їм рейтинг у межах статистичної похибки на рівні 0.5 – 1 %. Хоча можна прогнозувати, що крім них на виборах зареєструється ще кілька подібних персонажів без рейтингу, але з бажанням відчути себе кандидатом.

Дещо розгубленим виглядає і Ратушняк. Вперше за останні роки на День незалежності в Ужгороді не було концерту на Поштовій – при тому, що це така хороша нагода попіаритись для мера. Можливо, на його команду вплинули невтішні дані соц.опитувань – рейтинг мера постійно падає і відкриття кількох бетонних медведів і світлофора в Новому районі навряд зможуть переломити ситуацію – у своїх стосунках з ужгородцями він пройшов точку "неповернення" - і повернути прихильність городян навряд чи зможе.

Отож, вистава почалася. А глядачам (тобто нам з вами) залишається наступні два місяці спостерігати за розвитком подій. Адже це той нечастий випадок, коли в ролі жюрі вистапаємо ми самі – а на кону стоїть наше місто.

Юра Герзанич