Екстремали вибирають Карпати : підкорити Говерлу і торкнутися хмар

У сезон відпусток усі намагаються поїхати на море. Ми ж побували у Карпатах й обрали трохи екстремальніший вид відпочинку зі сходженням на Говерлу – найвищу гору України.

Маківка України розташована на кордоні Закар­патської та Івано-Франківської областей, приблизно за 17 км від кордону з Румунією. Висота гори – 2061 метр над рівнем моря.

Наш маршрут пролягає крізь букові та хвойні ліси. Підніматися на вершину – кілька годин. На шляху траплялися великі кам’яні брили, глиняні рівчаки, які розмиває вода. Тому краще взувати кросівки і брати теплий одяг, адже на Говерлі холодно – у день нашого сходження температура сягала не більше 10º С, з рота йшла пара і дещо мерзли руки. Під час підйому краще дихати носом. Бо кореспондентові «КП» «пощастило» повністю зірвати голос і потім розмовляти лише пошепки. Підіймаючись, не варто пити багато води, бо тоді відчуваєш себе заповненою доверху ємністю з рідиною. З собою варто взяти дощовики. Нам довелося їх одягти, бо напускався рясний дощ.

Вершина Говерли вимощена якоюсь бруківкою, схожою на кам’янку. Щодня туди піднімаються сотні туристів різного віку. З висоти люди схожі на маленьких мурашок, які наполегливо долають свій маршрут. Не обійшлось і без конфузів. Ми побачили, як літня жінка останні метри підйому долала, у прямому сенсі, рачки. А хлопець на спині насилу ніс свою пасію, яка добряче натерла ноги. При цьому товариші, які заохочували своїх швидше піднятись, аби розпити на горі шампанське, могли запросто почути сердите: «Та йдіть ви у баню!». Тому колективне фото виходить зі стомленими обличчями або ледь вичавленими усмішками. Проте спуск набагато легший і швидший. До речі, ця 5-денна екскурсійна поїздка обійшлась кожному в 750 грн.

Коли ми наближалися до Говерлянки (місцевість під Говерлою – авт.), то вершину гори застували густі хмари. Кажуть, якщо хмари не розсіються, можна навіть не побачити своєї групи. А взагалі погода у Карпатах змінюється кожні 15 хвилин. Коли піднімаєшся на Говерлу, відчуття ейфорії словами не передати. Ти майже руками торкаєшся хмар.

Віта Коноваленко