Подорож у країну-казку: з кого Закарпаття має брати приклад (ФОТО)

Кожна країна цікава, оригінальна і приваблива по-своєму. На карті північної Європи нашу увагу привернули Швеція та Норвегія – одні із найпівнічніших країн світу.

Проте це не заважає Норвегії бути у світових лідерах за рівнем і якістю життя своїх п’яти мільйонів населення. Норвегія, не будучи членом ЄС, входить у Шенгенську зону. Отже, якщо люди прагнуть нормально жити, їм ніщо не може бути на заваді: ні відсутність членства в ЄС, ні те, що Норвегія є королівством, ні те, що вона на самому краю досить суворого світу… Щоправда, у 70-х роках минулого століття тут відкрили багаті поклади нафти і газу.

Із столичного аеропорту «Бориспіль», який святкує своє 55-річчя і нині живе за особливими антитерористичними правилами, наша, згуртована багатьма подорожами київсько-мукачівська група, бере курс на шведську столицю Стокгольм. Саме в стокгольмські інституції збирається звертатися уряд України для залагоджування спірних питань з нашою північною сусідкою. Якихось півтори тисячі кілометрів польоту за трохи більше двох годин, і наш «Боїнг» приземлюється в головному шведському аеропорту Арланда. Початок серпня, але північна Швеція зустрічає нас 36 градусною жарою. Трохи згодом наш автомобіль потрапляє у проливний дощ (а погода на півночі досить капризна і мінлива), і температура різко падає до 18 градусів за Цельсієм.

Перше, що шокує гостей північної Європи, – це дороги і культура поведінки на них водіїв. Не грає ролі – це столична автомагістраль, чи прокладена високо в тундрі асфальтівка – якістю вони не поступаються. Сама назва «Норвегія» перекладається як «шлях на північ». Отже, місце для доріг ще з часів вікінгів людям доводиться відвойовувати у скель. А тому на дорозі подорожуючим зустрічаються десятки тунелів, прокладених у товщі фантастичних гір. Окремі з них нагадують підземні міні-міста і простягаються на десятки кілометрів. На автозаправках, по кількості яких Норвегія значно відстає від України, всього два види пального: бензин одного типу та дизельне паливо. Ціни на пальне високі, але, схоже, Україна хоче і тут наздогнати свою скандинавську «подругу».

Зате вода в Норвегії безкоштовна, тобто споживачі за неї не платять. А вода тут на кожному кроці: у твердому, рідкому і газоподібному станах. На вершинах гір, з яких повсюдно струменить до низу вода з казкових водоспадів, сотні років лежать льодовики.

До речі, і фіорди – затоки в суші оточені височезними скелями – предмет законної гордості норвежців, кажуть, справа рук того ж льодовика, що врізався в сушу подекуди на сотні кілометрів, утворивши своєрідні оази. Морські подорожі по фіордах, мов магнітом, притягують туристів.

Майже на кожному кроці ріки та озера, що сприяють розвитку рибальського туризму. А кожен поважаючий себе український турист без норвезьких оселедців, замаринованих різними способами, додому не повертається.

Коли вранці у променях сонця гори потопають у тумані – видовище прямо неземне. Сама природа за тисячоліття настворювала тут сотні дивовижних атракцій. Серед них: Прекестолен – «Кафедра проповідника», популярна скеля поблизу міста Ставангер, язик Троля біля міста Оддо…

Норвежці дуже люблять і шанують міфічних істот – тролів, рукотворні пам’ятники яким будують на кожному кроці з підручного каміння.

Незважаючи на коротке північне літо, по берегах фіордів та озер зеленіють і червоніють сади, переважно яблуневі і черешневі. Фермери реалізують вирощену продукцію у доволі незвичний і, як на нас, ризикований спосіб. На столиках біля дороги виставляють розфасовані у пластикових коробках черешні і яблука з написаною ціною. Поруч – коробка для грошей. І жодних тобі продавців, наглядачів і відеокамер. Повне довір’я! А смак норвезьких фруктів і ягід – неперевершений. Це я кажу як патріот України!

У норвежців, принаймні, помітні дві любові – до Батьківщини і пристрасть до води. Крім міст і містечок чимало нащадків вікінгів живуть на так званих хуторах, де всього кілька доволі скромних будиночків, які навіть не зачиняють на ключ. Якщо господар вдома – на щоглі біля оселі піднімається національний прапор. Щодо пристрасті до моря, то всі стараються жити біля води, або принаймні мати там дачі. А загалом біля 80% населення активно використовують човни і катера.

В останній день нашого перебування на Скандинавії в одному зі шведських мотелів на березі мальовничого озера, українська група прийшла на прощальну вечерю у вишиванках і з Державним прапором, який супроводжував нас впродовж усієї подорожі. Це викликало захоплення і оплески у присутніх.

Отож, дай, Боже, Україні миру і злагоди, і вона обов’язково займе своє почесне місце у співдружності цивілізованих країн і народів світу. Ми у це свято віримо.

P.S. Учасники поїздки складають щиру вдячність мукачівському туристичному агенству «Гранд Тревел» за відмінну організацію подорожі.

Василь Гарагонич