"На час, коли трапилась руйнація муру, я був за межами України", – Мілан Шашік

15 жовтня в приміщенні управління Мукачівської греко-католицької єпархії, що на пл.А.Бачинського в Ужгороді, відбулася зустріч владики Мілана Шашіка з журналістами.

Розпочав єпископ із того, що продемонстрував присутнім фотопідбірку, яка хронологічно відтворює весь обсяг робіт із реставрування приміщень єпископської резиденції та Хрестовоздвиженського кафедрального собору. А це майже 10-ліття спроб повернути центральній духовній обителі Закарпаття її історичний вигляд. Відтак, неголослівно стверджує Мілан Шашік, звинувачувати його у зневажливому ставленні до історико-культурних надбань Ужгорода – щонайменше несправедливо, – зазначає Управління культури Закарпатської ОДА.

"На час, коли трапилась руйнація муру, я був за межами України. Можливо, воно й на краще, позаяк мені не хотілося б відповідати на всі ті брудні закиди, якими, виявилось, рясніють окремі сайти. – каже єпископ. – Але скажіть, чи правильно це – так грубо атакувати церкву, яка не має ніякого політичного "даху"? Певно, до цивілізованого ведення передвиборчої кампанії декому ще далеко, на жаль". 

Власне, головний меседж Мілана Шашіка полягав у тому, що умисних посягань на пам’ятку ніхто з керівників будівництва скверу не планував і при вирішенні проблеми потрібно на це зважити. 

Крім того, єпископ продемонстрував копію світлини 30-их років, з якої стає очевидним, що нині зруйнованої частини муру тоді не було – на її місці стояв дерев’яний паркан. А отже говорити про 200-річну історію зруйнованої частини муру – не правдиво. Як доказ, показує владика, і сьогодні на місці падіння видно: ця частина збудована з цегли, що відрізняє її від решти муру.   

Присутній на зустрічі архітектор Петро Сарваш заперечив: торгуватись із приводу віку пам’ятки – недоцільно. "200 років, а чи 100 – це все одно була частина цілісного муру, на необхідності збереження якого в ході реконструкції території неоднораз переконливо наголошувалось". Про це Петро Сарваш розповідає не з чуток, а як автор проекту скверу. 

Для притягнення до відповідальності "винуватців" падіння пам’ятки,  головні спеціалісти управління культури Закарпатської ОДА з питань охорони культурної спадщини підготували припис, який зобов’язує виконавців проекту до здійснення термінових робіт для приведення об’єкту у відповідність до погоджувальної документації. За словами Мілана Шашіка, відновлення зруйнованої частини все одно не поверне муру колишній вигляд, утім, навіть за великого бажання, на таку розкіш церква як неприбуткова організація – немає коштів. 

У свою чергу, Петро Сарваш бачить вихід із ситуації не так у штрафних санкціях щодо єпископа, а, насамперед, у подальших спробах дійти до певного консенсусу. "Не применшуючи досягнень владики та моєї особистої симпатії до нього, ми таки повинні спільно вирішити цю проблему і зробити все необхідне для того, щоб огорожа скверу гармоніювала з оточенням, не перекреслюючи, а підкреслюючи його шляхетну старовину". Разом із тим, архітектор запевнив, що це далеко не найбільше неподобство, скоєне в історичному серці Ужгорода останнім часом. Взяти хоча б, неподалік, вулицю О.Фединця, що за кілька років, як не прикро, перетворилась на архітектурне посміховисько. 

Що ж до того, коли саме ужгородцям представлять завершений сквер ім.Марії Терезії – Мілан Шашік точної дати не називає, та за найсміливішими припущеннями презентація може відбутись уже наприкінці року.