Завдяки спеціальному економічному статусу Закарпаття таки зможе стати українською Швейцарією?

Відповідь саме на це запитання прозвучала на науково-практичній конференції «Статус спеціальної самоврядної економічної території для Закарпаття: можливості та проблеми», яка 11 грудня відбулася в Ужгороді. Її організатором виступила громадська організація «Закарпатський край», а участь узяли науковці, вітчизняні та іноземні експерти, представники бізнесу, органів місцевого самоврядування, громадськості та ЗМІ.

Відкриваючи конференцію, голова громадської організації «Закарпатський край» Василь Кузьо звернув увагу учасників на те, що унікальний Закарпатський край знаходиться в географічному центрі Європи і багатьом нагадує всім відому Швейцарію.

Складною була історія Закарпаття. Ця частина Стародавньої Русі, відома більше як Підкарпатська Русь, неодноразово ставала об’єктом різних завоювань. І лише 70 років тому Закарпатська область ввійшла до складу Радянської України, а потім уже і незалежної Української держави. Сьогодні область межує з чотирма країнами – членами Європейського союзу – Угорщиною, Румунією, Словаччиною та Польщею. З цими країнами або їхніми частинами Закарпаття протягом століть входило до складу інших держав, усі мешканці яких мали приблизно однаковий рівень життя.

Але наскільки відмінним є рівень доходів закарпатців і жителів сусідніх країн? Останні мають у 3-6 разів вищий рівень життя. Причому причина не лише в тому, що останні входять у ЄС. Та ж Швейцарія не є членом ЄС. Але правові можливості, створені для розвитку економіки не лише в загалом у цих державах, так і їх окремих регіонах, дозволяють досягати позитивних результатів. Тому, зазначив Василь Кузьо, у організаторів конференції і виникла думка детально проаналізувати причини, що заважають економіці Закарпатського краю, попри його колосальні потенційні можливості. До того ж, край є безпосереднім сусідом із чотирма країнами Євросоюзу, і міг би максимально використовувати цей фактор та ефективно розвиватися. Конференція повинна була запропонувати реальні шляхи виходу зі становища, що склалося.

З доповіддю «Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку Закарпаття» на конференції виступив професор, доктор фізико-математичних наук Василь Химинець. Він зазначив, що Закарпатська область – одна з небагатьох в Україні, де робилися ефективні кроки з поліпшення інвестиційного клімату в своєму регіоні. Цьому сприяло прийняття Верховною Радою України 24 грудня 1998 року Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області», а 22 березня 2001 року Закону України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття». Завдяки появі спеціальної економічної зони «Закарпаття» вже в 2004 році обсяг прямих іноземних інвестицій у область становив 62,7 млн дол. США, а у 2008-му збільшився більш ніж у 5 разів – до 365,3 млн. дол. США.

Лише за перші три роки існування СЕЗ «Закарпаття» було реконструйовано понад 30 місцевих підприємств, серед яких "Хенкель-Ужгород", "Грін Рей", "ФЕМ Інвест", "Берегівський радіозавод", Мукачівський завод "Точприлад", "Стен LTD" та інші. Працювати в область прийшли такі відомі корпорації як "Шкода-Авто" – найбільше підприємство в Чеській Республіці, Концерн "Volkswagen AG", "Ядзакі", "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" – світові лідери відповідно з автовиробництва, з проектування, технологій та виробництва електричних, електронних систем для автомобільної індустрії, з виробництва електроніки. За рахунок активізації бізнесу вдалося істотно просунутися вперед з вирішення найбільш болючого питання для регіону – створення нових робочих місць. Їх до кінця 2004 року було створено понад 19 тисяч.

З проблематики СЕЗ «Закарпаття» та режиму інвестдіяльності висловився і член-кореспондент Національної Академії аграрних наук України, доктор економічних наук, професор Михайло Лендєл.  Він наголосив на колосальних можливостях Закарпаття як «транзитного коридору» між Заходом і Сходом. Причому це стосується і транспорту, і мереж газо- та нафтопроводів, і ліній електропередач. Всі ці резерви є, але вони використовуються в мізерних обсягах.

– Сучасний світ глобалізований, і потрібно відвойовувати ринки, в тому числі і в сфері логістики, – доповнив його слова в цьому аспекті доктор історичних наук, кандидат економічних наук, професор Іван Мешко. – Ми ж майже нічого не робимо для цього, навпаки, дедалі більше втрачаємо.

Директор Закарпатського регіонального центру інвестицій і розвитку Василь Матій про транспортну складову зресурсного потенціалу Закарпаття був ще категоричнішим: «У транснаціональних логістичних компаній давно відпрацьовані схеми переміщення товарів і послуг. Переорієнтувати частину потоків на свою користь – архіскладно. Тут ми повинні починати майже з нуля, оскільки не маємо ні високоякісних доріг, ні відповідної інфраструктури. На жаль. Але братися за цю справу потрібно».

Виступаючи на конференції, експерт Дмитро Поп зазначив, що в результаті прийняття Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» були скасовані всі пільги для суб’єктів господарської діяльності СЕЗ «Закарпаття», що практично зупинило тенденцію збільшення залучених прямих іноземних інвестицій. Також припинилася або скоротилася діяльність ряду підприємств регіону. «І ось, починаючи з 2005 року в області не зареєстровано жодного інвестиційного проекту, а Закарпаття втратило можливість отримати задекларовані інвестиції в розмірі 1,2 млрд дол. США. Лише в 2005 році була втрачена можливість додаткового створення 6 тисяч нових робочих місць. Потенційні іноземні інвестори з великим капіталом віддали перевагу інвестуванню в сусідні Угорщину, Словаччину, Польщу і Румунію з більш стабільними і передбачуваними нормативно-правовими режимами.

Водночас Дмитро Поп висловив переконання, що сумний досвід діяльності СЕЗ «Закарпаття», так і інших спеціальних економічних зон України показує, що керівництво країни завжди намагатиметься максимально концентрувати ресурси в центрі, вирішуючи ті чи інші власні економічні питання. А в умовах, коли кризові тенденції в Україні продовжують лише наростати, Закарпаття, як і раніше, залишатиметься наодинці зі своїми проблемами.

Тому цей експерт бачить вихід у реальному розширенні економічної самостійності регіону. Адже жителі Закарпатської області ще 1 грудня 1991 року проголосували на референдумі за розширення самостійності краю. Однак рішення цього народного плебісциту так і не було реалізовано. Пояснення цьому Київ завжди знаходив у необхідності внесення відповідних змін до Конституції України, для яких не знаходилося потрібної кількості голосів народних обранців.

А ось питання розширення економічних повноважень Закарпаття, як показує приклад законів України про спеціальний режим інвестиційної діяльності та спеціальної економічної зони у Закарпатській області, вирішенню таки підлягає. Цього можна добитися шляхом прийняття Верховною Радою відповідного законодавчого акту, переконаний експерт Михайло Бабидорич. Таким повинен стати Закон України «Про статус Закарпатської області як спеціальної самоврядної економічної території». Він вважає, що спеціальний економічний статус повинен означати: громада Закарпатської області в особі представницького органу – обласної ради отримає право здійснювати нормативне регулювання з питань: використання природних ресурсів; лісів; сільського господарства; меліорації і кар’єрів; громадських робіт; ремесел іа промислів; містобудування та житлового господарства, туризму та готельного господарства; природних та історико-культурних заповідників; національних парків; транспорту загального користування, атранспортних артерій; водопроводів; мисливства та рибальства.

Михайло Бабидорич вважає за необхідне, щоб спеціальний економічний статус передбачав наступне: у місцеві бюджети області виробниками і надавачами послуг, включаючи трубопровідний транспорт, митні, банківські та фінансові установи і тому подібне має перераховуватися від 75% до 100% різних податків і зборів, у тому числі й рента за природні ресурси, які справляються відповідно до чинного законодавства за результатами їхньої діяльності на території області.

У даний майже 80% коштів забирає з регіонів Київ. А органи місцевого самоврядування, використовуючи спеціальний економічний статус регіону, могли б самостійно, у межах своїх нових можливостей надавати інвесторам пільги, які, наприклад, були в СЕЗ «Закарпаття». Втративши тут, регіон виграв би за рахунок створення нових робочих місць і т. п. Бо ж якщо сама СЕЗ «Закарпаття» дозволяла в рік створювати по 6 тисяч робочих місць, то в масштабах усієї області рахунок пішов би на десятки тисяч.

Учасники науково-практичної конференції за підсумками дискусії, що відбулася, зробили головний висновок – лише отримавши для Закарпаття спеціальний економічний статус і ставши реальними господарями на своїй багатій ресурсами землі, працьовиті закарпатці вже б не шукали щастя за кордоном, а перетворювали її в українську Швейцарію.

Саме ця пропозиція міститься в резолюції конференції, яка передбачає підготовку законопроекту про спеціальний економічний статус, який потім потребуватиме широкого обговорення з громадськістю та народними депутатами України від Закарпаттяю

Резолюція буде надіслана до Президента, Верховної Ради та уряду.