Відомі закарпатські письменники презентували книгу свого колеги

В Ужгородському прес-клубі відбулася презентація книжки вибраних поезій Василя Діянича «Гори ви мої мальовані». Детальніше про відомого поета та його твори розказали члени Національної спілки письменників України: Василь Густі, Петро Ходанич, Юрій Шип, Сергій Федака. А також донька письменника Мирослава Галиця з чоловіком Іваном.

Поет і журналіст Василь Діянич був одним із популярних літераторів, ліриків, піснярів. Закарпаття у 60-70-их роках минулого століття. Майже на кожному концерті Закарпатського народного хору звучали пісні на його слова. 15 липня 2015 року поету виповнилося б 90 років (не стало Василя Діянича у 1980 році). Видано його збірку поезій «Цвіт папороті (1985 р.) Закарпатська обласна письменницька організація ініціювала здійснити нове видання - вибраних поезій. Напередодні нового року задумане здійснилося.

«Творчість Василя Діянича потрібна і минулим поколінням і сучасним, – зауважив Василь Густі. – Важливо, щоб люди дізналися, що така книжка вийшла. Адже поет живе доти, доки він живе у людській пам’яті. У збірку увійшли кращі вірші з усіх книжок, які побачили світ при житті письменника. Вміщено спогади Петра Ходанича, Юрія Шипа, Мирослави Галиця-Діянич. Підібрані цікаві фотографії. Першими підтримали ідею видати книжку донька поета Мирослава та зять Іван Галиця, які стали головними меценатами видання. Інші меценати: Іван Качур, Василь Мулеса, Іван Король, Марина Мошак, Наталія Товтин».

Петро Ходанич, який знав поета особисто, зазначив, що Василь Діянич – один з найліричніших поетів, які працювали у 60-ті70-ті роки. «Василь Діянич навчався з моїм вуйком. Він став першим «живими поетом», якого я побачив. І перші консультації я отримав саме від нього.  Поет дуже хотів, щоб з Перечинщини було багато письменників. Василь Діянич започаткував локальну турянську літературу, представники якої тепер представлені членами спілки». За словами Петра Ходанича, Василь Діянич був майстром ліричної поезії, міг побачити ліричний образ, знайти епітет, метафору.

Юрій Шип додав: «Василь Діянич як людина і поет прагнув залишатися вірним сином Турянщини. Все це випливає з його творчості, його книжок. Я мав щастя спілкуватися з ним дуже часто. Завжди зустріч із ним приносила якесь моральне задоволення, надихала. Це людина доброї душі серця. Кожен рядок його творів нагадував, що він є людиною-патріотом. Він – поет сосюрівської вдачі».

«Василь Діянич став майстром пейзажної лірики, – зауважив Сергій Федака. – Він писав про карпатську натуру, виходив далеко за чисто ботанічні реалії. Його твори – це алегорія. Особливо це відчутно у поемі «Цвіт папороті», де поет піднімається до гоголівської містики. Це дуже яскравий прояв у закарпатській літературі прадавнього містицизму, пантеїзму. Вірші цікаві, своєрідні».

Мирослава Галиця, донька поета, подякувала членам Національної спілки письменників за увагу до творчості батька та збереження пам’яті про нього. «У збірці вибрані вдалі вірші. Подобається, що всі позитивно закінчуються і до позитиву закликають», – сказала Мирослава Галиця.