У мукачівському притулку для біженців проживають мігранти з 14 країн світу

8 років пункт прийому для біженців у місті Мукачеві приймає іноземців-біженців. За цей час у притулку побувало 1500 осіб. Зараз тут мешкає 42 людей з 14 країн світу. Серед них афганці, іранці, палестинці, серби.

"До нас потрапляють ті, хто подав заяву на отримання статусу біженця, або ж особи, яка потребують додаткового захисту. Йдуть за погодженням міграційної служби. Спочатку вселяються на 6 місяців. Якщо надалі питання з ними не вирішене, то продовжують проживання. Якщо вони оскаржують відмову, то теж залишаються у нас", – при вході до пункту зустрічаємо заступника керівника Петра Росолу. Водить по території пункту – колишньої прикордонної застави. Там облаштований дитячий майданчик з гойдалками, гірками. Поряд ділянка, на якій мешканці вирощують городину.

"Якщо у наших мешканців є статус біженця, влаштовуємо їх на роботу, діти ходять у 10-ту школу поряд з притулком, також є дитячий садок. Управління Верховного комісара за оплачує навчання. Тепер в Україні війна, то біженці просять у "третю країну". Так турецькі музиканти переїхали у Швецію, китайці – у США. Для тих, що залишилися, створюємо максимально привабливі умови для життя. Створили раду біженців. Вона радить, які національні продукти варто закуповувати.

Раніше ми були прив’язані до грошей. Спочатку нам виділяли на людину 8 гривень, потім 12, згодом 15. Уже майже рік видаємо харчування по калорійності. На одну людину може бути харчування і 23 гривні, на другий місяць на 28 гривень. До дітей один набір, для дорослих – інших", – каже Петро Росола.

На городі працює сербська поетеса русинського походження Саманта Рац-Стоїлькович. Поряд граються її доньки-близнючки Глорія та Вікторія. Чоловік пішов на роботу. У пункті для біженців поселилися у грудні торік.

"Коли почався Майдан, я підтримала український народ – офіційно і у соцмережах. Мене знайшли проросійськи налаштовані люди. У Сербії більшість підтримує російську сторону. Мене погрожували убити. Сиділа удома закритою, боялися вийти на вулицю. Шукала захисту в різних органах, але ніхто не допоміг. Відгукнулося одне українське посольство. Дало гроші, аби виїхала. Часто питають, чому виїхала до України, а не до Німеччини. Бо з сербським паспортом можна поїхати у будь-яку країну Європи. Але малим потрібно до школи, а наша мова схожа до української. У нас багато русинів – дівчата знають сербську та русинську, тому їм не буде важко", – каже Саманта. Веде до своєї кімнати на другому поверсі житлового приміщення. Там стоїть двоповерхове ліжко для дітей. Поряд доросле. З полиці знімає власну книжку віршів, яку торік видала у Львові.

На коридорі зустрічаємо ліванця Хусема. Мешкає з дружиною Сафою. Місць тому у них народилася донька.

"Був мусульманином, але змінив релігію. У зв’язку з тим у мене виникли проблеми зі сім’єю. За таке на вулиці могли побити. Довелося виїхати з країни. У Мукачеві нам подобається. Планую тут відкрити ресторан національної кухні", – каже Хусем.

Більше 10 біженців у Мукачеві відкрили власний бізнес. До себе на роботу запрошують мешканців пункту.