Ветеран державної служби охорони пригадав історію як колись грабували торговий центр у Мукачеві

Більше 30-ти років пропрацював у Державній службі охорони підполковник міліції Михайло Мучичка.

Із будівельного заводу – до лав міліції. А далі його чекали нелегкі будні міліціонера патрульно-постової служби, помічника чергового, навчання у Львівській школі міліції, після чого був призначений начальником ізолятору тимчасового утримання.

Перейшовши до позавідомчої охорони, пан Михайло зайняв посаду заступника командира дивізіону з виховної роботи. Виховував молодих міліціонерів, а згодом – обійняв посаду заступника начальника Мукачівського відділу Управління Державної служби охорони.

Вже більше 10 років Михайло Михайлович на пенсії. Проте, і сьогодні його не забувають ті, кого за час служби навчав , з ким ділився досвідом. У день його 70-го ювілею працівники УПО в Закарпатській області привітали пенсіонера, – інформує прес-служба Управління поліції охорони в Закарпатській області.

- Уклін Вам, бо навчили бути гідними! Подяка Вам, що ділилися досвідом! І дай Бог Вам ще довгих літ, – привітали поліцейські охорони та вірні друзі, учні пана Михайла.

Не забуває і пан Михайло тих, з ким служив на благо народу. Не забуває і проведені будні в лавах міліції. У своїх спогадах згадує одну цікаву історію, що трапилась в 80-х роках.

- У нас під охороною був торгівельний центр в місті Мукачево. Тоді він працював до 20.00. Магазин закрили, а вже за годину на пульт централізованого спостереження надійшов сигнал «тривога». Як годиться, наряд прибув на місце події, але ознак злому не було, а прилади показували, що в магазині, хтось таки є. Я виїжджав на місце події, ми прийняли рішення зайти в магазин. Обстежили території – і нікого. Однак, тоді у нас були собаки і чомусь наша вівчарка дуже гавкала на порожні ящики, що стояли збоку. Ми перевірили – а там хлопець. Як виявилось згодом, він заховався в магазині, а коли його закрили то добряче поживився, – розповідає Михайло Михайлович.

Але це одна така ситуація із тисячі. За плечима чоловіка чимало затриманих, й цікавих історій. Однак у дитинстві він і не думав, що колись працюватиме в органах внутрішніх справ.

- Знаєте, я навіть не знаю, як так сталося. Мені запропонували після армії, от я і погодився, – згадує пенсіонер. – Спочатку я дещо розчарувався, адже надіявся, що мене чекають цікаві будні у погонях за злочинцями, проте робота поліцейського – не комп’ютерна гра, а потребує логічного мислення, терпіння, добрячої підготовки. Згодом, я відчув покликання захищати людей, боротися із злочинністю. І сьогодні, ані трохи не жалкую за минулим.

Цікаво те, що пан Михайло працював у Державній службі охорони й після виходу на пенсію. Зайняв посаду юрист-консульта Мукачівкого міськрайонного відділу УДСО. Тільки кілька років тому він вирішив піти на заслужений відпочинок. Проте, чоловік зізнається, що досі сумує за роботою.

- Якби я не зліг свого часу від хвороби, хто його знає, чи ви б не вітали мене зараз на робочому місці. Я досі активно слідкую за працею нині вже поліцейських охорони. Й коли чую по радіо, чи то читаю в газетах, що хлопці затримали злочинця – то пишаюсь ними. Радію коли до мене приходять мої учні-поліцейські, чи то за порадою, чи то просто навідатися.

З гордістю пан Михайло дістає з шафи свою міліцейські форму, протирає погони, медалі і тішиться, що свого часу зробив правильний вибір.

Життя на пенсії продовжується. Сьогодні пан Михайло - коханий чоловік, зразковий батько 3-х чудових дітей. Виховує гідними громадянами держави своїх п`ять внуків. Відкритої душі чоловік , спілкування з яким збагачує. Каже, мріє про єдине – мир у державі.

- Мені приємно спостерігати за тим як працюють мої вихованці, поліцейські охорони, як ростуть мої внуки. Проте, я з болем спостерігаю за тим, як потерпає сьогодні Україна. Ніколи не думав, що колись ми знову дізнаємося, що таке війна, що таке загибель сина солдата… Я щиро вірю, що доживу до тих років, коли наша Україна перестане хоронити своїх загиблих на війні синів. Молюсь про мир щодня.