На Тячівщині попрощались із загиблим бійцем АТО Володимиром Ціриком

Сьогодні, 21 липня в селі Угля відбулася прощальна церимонія із загиблим у зоні АТО Володимиром Ціриком, позивний "Оса".

Це вже другий вбитий на сході кадровий військовий з цього села. Півтора роки тому громада втратила вже одного Героя – 27 річного військовослужбовця 128-ї бригади, командира взводу Олександра Шимона. 

І ось знову трагічна звістка – на Луганщині під час виконання військового завдання загинув боєць 93-ї ОМБр, командир 9 механізованої роти, старший лейтенант Володимир Цірик. Він, як і Олександр Шимон, пов’язав своє життя з військовою справою, минулого року закінчив Львівську Національну Академію Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного. І одразу потрапив на передову, воював у найгарячіших точках, зокрема, майже 10 місяців з бійцями тримали оборону селища Піски.

Володимир Цірик загинув у ніч на 18 червня під час виконання військового завдання, здійснюючи евакуацію побратимів, які підірвалися з БМП на замаскованій противником протитанковій міні.

Вчора тіло загиблого було доставлено на поховання у рідне село.

Провести Героя в останню путь зібралися майже всі односельчани, а також мешканці навколишніх населених пунктів.

Серед присутніх також були представники влади місцевого та районного рівнів, державних установ та органів місцевого самоврядування, громадські активісти. Прийшли попрощатися з Героєм рідні та друзі, однокласники, вчителі та учні школи, в якій він навчався, а також військові побратими, випускники академії.

Сьогодні Героя поховали з усіма почестями. Від батьківського дому до центру села під звуки оркестру, який приїхав аж зі Львова, труну на руках несли військові. Дорогу діти встеляли живими квітами та пелюстками троянд. Відтак на території сільради відбулася упокійна панахида, яку відслужили місцеві священнослужителі. 

Скорботну промову виголосив голова Углянської сільської ради Валерій Феєр, який пригадав як зовсім недавно Володя, приїхавши у відпустку на День пам’яті Героїв Небесної Сотні на цьому самому з притаманною йому стриманістю розповідав про свої військові будні. Тоді б навіть ніхто і не подумав, що через деякий час Володі не стане.

Надалі до присутніх звернувся голова Тячівської райдержадміністрації Василь Дем’янчук, який висловив щире співчуття матері у зв’язку із загибеллю рідного сина.

– Ваш син – наш Герой, який, не жаліючи свого життя, захищав всіх нас, наш мир і спокій. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг в ім’я нашої рідної  України, – наголосив очільник району.

Зі слів побратимів, вони втратили не лише кращого бойового товариша і вірного друга, а й талановитого військового командира, який мав хороші перспективи на кадровій службі. На жаль, війна обірвала всі життєві перспективи.