Чому Хуст повинен навчитись у одного із міст штату Нью-Йорк: у мережі розповіли цікавий досвід

Водяна артерія, яку сьогодні навіть важко назвати річкою, колись була повноводною і живою. У ній водились раки та риба. Наразі там живуть виключно бактерії та місцями жаби.

Двічі в одну річку…

Не раз уже Хустець чистили волонтери, однак краяни його все одно перетворюють на урну для побутових відходів. Досі дехто з краян спускає у нього каналізаційні стоки та скидає у русло весь господарський непотріб. Не раз можна було побачити у воді трупи курей, котів, собак і… навіть свиней.

Кілька років тому мерія взялася реанімувати річку. Почала з берегоукріплень, а в майбутньому планує заглибити й розчистити гирло, зробити на водоймі каскади.

– Як можна побачити на старовинних світлинах, сотню років тому на Хустеці були перепади з каміння, русло було настільки чистим, що з нього пили  воду. На жаль, нині річка непритомна і роботи над тим, аби «вдихнути в неї життя» чимало. Зараз, до речі, на черзі зведення другої частини берегоукріплення, яка включає ділянку від адмінбудівлі суду аж до місця, де Хустець впадає в Тису. Тут же плануємо провести і каналізування, і «перехоплення» стоків, які відводяться у гирло річки промисловими об’єктами, – зазначив міський голова Володимир Кащук.

Крім того, зі слів очільника міста, питання про ревіталізацію Хустеця він озвучив і перед Бюджетним комітетом, який у травні провів у Хусті виїзне засідання. Звичайно, не все так просто і на проект відродження річки потрібні чималі кошти, однак, як показує світова практика, зусилля того варті…

Американський Соуміл був бруднішим за Хустець

Річка Соуміл, що протікає через штат Нью-Йорк у Йонкерсі, який є четвертим за чисельністю населення у США містом, більше ніж століття текла під землею. Через сморід та забруднення у 20-х роках минулого століття найдешевшим і найнадійнішим методом подолати екологічну проблему для влади було «заховати» водойму «від стороннього ока». Тобто, річку накрили бетонними плитами, на яких було облаштовано стоянки для автомобілів (у Хусті також розглядався такий варіант). Тож після того як Соуміл відвели під землю, всім здавалося, що й санітарні негаразди зникли, і що місто нібито стало більш захищеним від паводків.

Однак у 2007 році, у якості експерименту, частину річки, яка, між іншим, протікає через усе місто, вирішили вивести назовні. Поки завершилося проектування і розпочалися роботи, майже ніхто не вірив у успіх ідеї. У 2011 році у самому середмісті вода з’явилась на поверхні колишньої площі, на місці якої створили невеличкий парк. Затишна місцина настільки сподобалася населенню, що там почали проводити фестивалі, різні святкування. Оскільки біля води містяни все частіше відпочивали, поруч з’явилося чимало ресторанчиків, магазинів, а в парк Ван дер Донк ринули туристи з усього світу.

Незабаром річку «оголили» і в інших місцях. На відновлених ділянках з’явилася навіть фауна: бобри, качки, чаплі, вугрі. Міська влада зрозуміла, що цей проект справді вартий уваги і поступово ревіталізувала весь Соуміл. Відроджені частини міста стали привабливими для бізнесу і поповнили міську казну значними надходженнями.

Подібна доля спіткала  і філіппінську річку Пасіг, і філадельфійський Делавер, і марокканський Фес, і багато інших водойм.

Напевно, нам теж слід звернути увагу на позитивні приклади перетворення мертвих річок на туристично-привабливі об’єкти, адже Хустець  так само може стати зоною гостинного простору, а не екологічним тягарем міста.

Проте й краяни повинні зрозуміти, що у воді немає місця побутовим відходам!