Дивне захоплення закарпатця, яке прирівнюють до магії, лякає його сусідів

Не правда, що природа безмовна. Вона реагує на людський голос та ставлення до себе. У цьому, зокрема, переконує мешканець Городилова  Василь Калинич. Чоловік не просто вміє імітувати голоси птахів та тварин, але й майстерно підкликає до себе лускатих… і вони приповзають, бо знають, що неодмінно отримають гостинця.

У нашому краї лускатих не люблять

Пан Василь мешкає неподалік узбережжя річки, тож літо для нього – улюблена пора. І не просто тому, що з’являється нагода поплавати у водоймі, але й через те, що в цей час можна багато спілкуватися з природою. 56-річний чоловік охоче погоджується розповісти про своє хобі, однак наполегливо просить не фотографувати його обличчя.

– Мого захоплення ніхто не розуміє. У Закарпатті змій не люблять. Люди злі, вбивають тварин. Свого часу я жив на Франківщині. Так там ніколи ні від кого не приховував уміння підкликати плазунів і рептилій. А тут сусіди сердяться, бояться. Коли в їхні городи заповзає вуж, одразу ж жорстоко розправляються з ним, – нарікає приборкувач змій. – А, між іншим, у природі немає нічого зайвого і кожен представник фауни виконує певну роль.

За професією Василь Калинич біолог, однак за фахом не працює, на хліб заробляє розведенням домашньої птиці. Народився і виріс він на Тячівщині. Усі знання щодо спілкування з довкіллям отримав від батька, який був народним цілителям, добре знався на травах і лікував людей. Відтак доля закинула закарпатця до міста Калуш. Там він познайомився з мольфаром, який за допомогою змій передрікав майбутнє.

– У Тарасові мене зацікавило не вміння чаклувати, чи гадати, а його талант «заклинати» плазунів. Гади повзли до нього десятками. Тож я став старанним учнем цього дивака. Зізнаюся, вдавалося не зразу. Кликати їх потрібно не людським голосом, як я думав, адже вони майже глухі. Зізнаюся, мені змалечку подобалося «підспівувати» птахам… і вони до мене зліталися… вмів відтворювати «гавкання» собак, «мукання» корови, іржання коня…. Проте навчитися кликати змій було доволі складно, – розповідає пан Василь. – Адже для цього потрібно не напружувати голосові зв’язки, а мати внутрішню переконаність, що все вийде. Я ж довго не міг повірити в себе. До речі, театралізоване шоу, коли від гри на флейті заклинателя отруйна кобра впадає у транс, є всього лише «мильною бульбашкою». Змія майже не чує «повелителя». Вона просто боїться від палки, якою періодично отримує стусанів від дресирувальника, тобто, реагує не на музику, а на дудку.

Вужі люблять комах та рибу

Василь Калинич не просто милується зміями, але й підгодовує їх і каже, що раціон харчування у них надзвичайно різноманітний.

– Плазуни дуже розумні. Не дарма змія вважається символом мудрості. У той же час вони – хижаки, люблять полювати, але можуть розлінитися, коли знають, що їжа сама потрапить до їхнього рота. Я завзятий рибалка, тож нерідко вони ласують у мене свіжою рибою. Велику – дружина смажить, а маленьку – з’їдають мої «холоднокровні друзі». Крім того, їм дуже смакують різні комашки, жучки. Великі дорослі змії можуть ловити мишей. Думка про те, що лускаті полюбляють  молоко, є хибною. Справа в тому, що в їхньому організмі немає ферменту, який розщеплює лактозу, а отже молоко плазунами не засвоюється і навіть може викликати шлункові захворювання і алергічні реакції. Звичайно, вужі можуть пити молоко, утім виключно в тому випадку, якщо відчувають сильну спрагу, а при цьому поруч немає чим поживитись. Зазвичай рідина в їхній організм потрапляє разом з харчами, – ділиться знаннями пан Василь.

Цікаво, що навіть отруйні змії не кусають Василя Калинича. Він «розмовляє» з ними нечутно, на підсвідомому рівні.

– Плазуни – такі ж домашні ескулапи, як і коти та собаки. Мені вони допомагають позбутися стресу, покращити настрій, підвищити життєвий тонус. Хто володіє зміїною мовою, тому не страшні повзучі. До речі, у Бороняві є ще один чоловік, який вже впродовж майже тридцяти років розмовляє з плазунами. Звати його Іван Клованич. А от лякатися від змій не треба, бо якщо лускатий не відчуває в людині ворога, атакувати ніколи не буде, – стверджує знавець дикої природи.

Утім справжньої таємниці підкорювання змій пан Василь так і не розкриває, заявляє, що здобуті знання передасть лише синові Івану. Єдине, про що повідомляє чоловік, це те, що перед приходом плазунів потрібно розслабитися і прочитати молитву.

– Я не шаман, не чаклую, у всіх своїх справах завжди сподіваюся на підтримку Всевишнього. Адже пророк Даніїл, коли його кинули у клітку з левами, вийшов звідти абсолютно неушкодженим саме завдяки молитві і вірі. Змії ж набагато безпечніші створіння за африканських хижаків, принаймні людей вони не їдять і в Карпатах не живуть, – усміхається Василь Калинич.