Фахівці заговорили про екологічну катастрофу, аналізуючи темпи висихання смерек у Карпатах

Ялина європейська – в народі смерека – всихає в українських Карпатах. Лише на Закарпатті із майже 600 тисяч гектарів лісу, 33 тисячі припадають на ялинники, що всихають
Аналогічна ситуація у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. Та, за словами закарпатських лісівників, ця проблема актуальна не тільки для України. У лісах Чехії, Словаччини та Польщі також спостерігається масове всихання дерев. Наразі фахівці заговорили про екологічну катастрофу.

За словами доцента кафедри лісівництва Ужгородського національного університету Андрія Мигаля, висихаючі ялинові насадження втрачають свої екологічні, гідрологічні функції, а також можуть стати причиною появи масштабних лісових пожеж, розповсюдження шкідників і втрати технічної якості деревини.

«Ця проблема має три важливі аспекти. По-перше, економічний аспект. Зрозуміло, що ціна тієї продукції лісової різко паде. Другий аспект – екологічний. Ці ліси, насадження втрачають свою функцію екологічну, гідрологічну, грунтозахисну. Ну, і третій аспект, це соціальний аспект, рекреаційний і так далі. Тобто це така різностороння проблема, яку однозначно треба вирішувати», – стверджує науковець.

Аби вирішити цю проблему, необхідно знайти причини її виникнення. А це, як зазначають фахівці, не так вже й просто. Серед ймовірних – зміна клімату, спека та забруднення навколишнього середовища, ураження хворобами та шкідниками. Частково смереки всихають через те, що свого часу були висаджені в нетипових для цього місцевостях. Галина Заяць, лісничий Костринського лісництва ДП «Великоберезнянське лісове господарство», зазначає, що масове всихання смерек на Закарпатті почалося ще у 2000-х роках.

«От, наприклад, я працювала спеціалістом з лісовідновлення у 88-му році. В той час у нас йшло поголовне висаджування смереки. Ми створювали штучні лісові культури смереки. А де ми її створювали? Наприклад, не в її ареалі. Її ареал – 200-300 метрів над рівнем моря. Ми її почали висаджувати 700-1000 метрів. Вона йшла, жила, вона набирала всього, що могла. Але прийшов такий час, що вона забрала все поживне. Якщо ми заготуємо насіння із того насадження, якому зараз 100 років, ми його висіємо, то нашому майбутньому поколінню, що та смерека доросте до років 20 і так само вигине, як їй 90. У мене 3432 га лісництво займає і, може, 400 га займає смерека. Можна сказати, вона вся пропадає, вся…», – розповіла Галина Заяць.

За словами лісівників, стовідсотково визначити причину проблеми поки не вдалося. До прикладу, у лісах Перечинського району Закарпаття найбільша площа пошкоджених дерев відзначається на території, де спостерігалася аномально висока температура повітря. Чого не скажеш про інші райони. «У нас було в 50-х роках на бучині штучно створені ялинові ліси. Тобто похідні ялинники. Якщо вони всихали, то ми розуміли: проблема в тому, що не ареал ялини. Але тепер у нас проблема в іншому: починають всихати корінні деревостани. Тобто ареал ялини є в Рахові, і вона там є, але всихає. Називають три причини. Перша – глобальне потепління. Якщо потепління пішло на 1 градус, людина не сильно його відчуває, а природа його відчуває сильно. Друга причина, що в ялини європейської є поверхнева коренева система. І в останні часи спостерігали малосніжні зими і мороз. Може, вимерзла коренева система зверху. І третя причина – зараження грунту. Для того, щоб розібратися, треба робити аналіз грунту. Це все науковці роблять. До кінця ми не знаємо, що зараз. Ми не можемо встановити причини, від чого вона сохне», – прокоментував перший заступник начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Ігор Коцур.

Тож українські лісівники разом із європейськими колегами шукають шляхи виходу з екологічного лиха. Для цього влаштовують міжнародні круглі столи, конференції, проводять дослідження. Зазначають, що наразі треба якомога частіше розчищати ліс, проводячи вибіркові санітарні рубки, та висаджувати нові дерева. Мар’яна Майдич, інженер з лісових культур Костринського лісництва на Великоберезнянщині, вважає, що вцілілі дерева треба використати з максимальною користю для людей. Адже, за її словами, через невеликий проміжок часу дерева все одно постраждають: «Будемо шукати такі виходи: забрати цю деревину, яка ще якусь цінність має для нас і щоб отримати якусь користь, забезпечити місцеве населення також. Будемо висаджувати корінні деревостани, будемо вводити якісь породи такі, які б замінили ці недостаючі».

Андрій Мигаль, доцент кафедри лісівництва УжНУ, підтверджує: за кордоном масово вирубають хворі дерева. Але підхід повинен бути комплексним.

«От що робити? По-перше, звичайно, моніторити ситуацію, відслідковувати. І, по-друге, закладати, скажімо так, досліди, потроху трансформовувати ці насадження у різновікові і багатовидові. Тобто міняти їх структуру і докладати максимально зусиль до того, щоб вони були максимально наближені до природніх. Це будуть роки і роки. На мою думку, проблема лиш наростає», – наголосив Андрій Мигаль.