Понад десять гектарів у зоні лижних трас на Драгобраті роздали під городи

Понад 10 гектарів полонини роздали чиновники «під селянське господарство» прямо під гірськолижними підйомниками і в зонах катання. Земельні схеми можуть перетворити найвищий український лижний курорт на пасовище

Про те, що карпатські схили в урочищі Драгобат роздають під городи прямо посеред лижних трас, розповіли лижники й сноубордисти, які давно вподобали це місце. Масштаб трагедії став очевидним, завдяки кадастровій карті України, яка запрацювала минулого року.

Дані карти свідчать про те, що в полонині Драгобрат, на висоті 1500-.700 метрів над рівнем моря, де сніг лежить майже півроку, приватні особи отримали десятки ділянок під… «селянське господарство та садівництво». Журналісти нарахували не менш як 10 га «городів», розташованих безпосередньо під підйомниками, на гірськолижних трасах чи прямо біля них. Загалом йдеться про територію розміром з півтора десятки футбольних полів.

Лишень вчора, ділянку площею 20 соток, розташовану в двох метрах від найкоротшого на Драгобраті, 450-метрового, навчального підйомника, обнесли кілками. Зараз саме цією трасою лижники та сноубордисти спускаються з гори. Якщо ділянку обнесуть парканом, любителям покататися доведеться посеред гори зупинятися і пішки обходити стовпи під підйомником, пояснює власник одного з дачних будинків, побудованих у 1990-х неподалік, Олександр Журавльов.

«Тепер з одного боку від лінії підйомника ще з 90-х стоять дачі, а з іншого – хтось будуватиме готель саме там, де зараз катаються люди. Через ці новини тато пережив інфаркт і перебуває зараз у лікарні», – розповідає Журавльов.

За його словами, до процесу виставлення кілків був причетний начальник управління Держгеокадастру у Рахівському районі Юрій Дзядів. «Вчора зателефонували наші сусіди по дачному будинку і сказали, що приїхав джип, на якому раніше приїжджав Юрій Йосипович, і чоловік, який з нього вийшов, заявив, що ця ділянка вчора була надана приватному власнику», – розповідає Журавльов.

Отримати коментарі у Дзядіва не вдалося: за робочим телефоном чиновника відповіли, що він у відпустці до кінця вересня, його особистий мобільний також не відповідає.

Ділянки, про які йде мова, як підтвердив НВ голова Ясінянської селищної ради Едуард Зелінський, отримували мешканці села Ясіня, яке розташоване неподалік від курорту і в якому зосереджені готелі та садиби, що приймають туристів.

Загалом за допомогою кадастру журналісти виявили понад 40 ділянок у Рахівському районі, зокрема на полонині Драгобрат, де розташований власне гірськолижний курорт, а також у сусідньому мальовничому урочищі Урда. Наприклад, 5 грудня 2013 року, коли лижники звично розсікали полониною, довгий шмат гірського схилу площею 2 га на самісінькій верхівці гори отримала «для садівництва» пані Андращук Магдалина Йосипівна. «Город» пані Андращук, якій, за словами місцевих, років 80, простягнувся вздовж всієї верхівки гори, і в нього врізаються одразу три лижних підйомники.

Подекуди ділянки, призначені для садівництва та городництва, розташовані в непридатних для цього урвищах, на скелях та кам’янистих схилах. Як видно на мапі, на Драгобраті виділені під селянське господарство ділянки розташовані безпосередньо на лижних трасах.

В Ясінянській селищній раді кивають на обласних чиновників: мовляв, землю за межами населеного пункту виділяло обласне управління Держгеокадастру.

«Ми не можемо впливати на процес роздачі землі, це питання на контролі обласної державної адміністрації», – каже голова Ясінянської сільської ради Едуард Зелінський. За його словами, після того, як ситуація набула розголосу, роздача земельних ділянок припинилася. «Два місяці тому вони остаточно зупинили виділення землі в межах туристичного комплексу Драгобрат. Що буде з уже виділеними ділянками – ми не знаємо», – каже голова.

За 15 років існування курорту Драгобрат бізнесмени, що заробляють тут на гірськолижному туризмі, вклали близько $15 млн у побудову підйомників, готелів, колиб та іншої інфраструктури, за їхніми власними приблизними оцінками. Зараз замість колись єдиного підйомника на Драгобраті функціонують вісім, а в околицях – півсотні готелів. За сезон курорт відвідують десятки тисяч туристів.

Драгобрат – найвища гірськолижна траса в Україні. Сусідня Буковель, хоча й більш розвинена й дорога, розташована майже на 500 м нижче. Коли в Буковелі йде дощ, на Драгобраті в цей час сніжить, кажуть лижники.

Майстер гірськолижного спорту, а нині голова Асоціації туристично-рекреаційного комплексу Драгобрат-тур Петро Грапенюк стверджує: Драгобрат – єдиний український курорт, де можна проводити змагання європейського масштабу. Без нього майбутнім українським чемпіонам доведеться їздити за кордон.

«Довжина трас 1200-1400 метрів з перепадом в 300-400 метрів – це обов’язкова умова для проведення міжнародних змагань в лижному спорті. Крім Драгобрату, цим умовам не відповідає жоден український курорт. Якщо власники ділянок в зонах катання вирішать поставити паркани та будувати житло, унікальна рекреаційна зона перетвориться на звичайне село, а на схилах випасатимуть хіба що корів, оскільки там все одно нічого не росте», – каже Грапенюк.

Він не вірить в те, що практику роздачі землі на Драгобраті дійсно призупинили. За його інформацією, чиновники Закарпатського обласного управління Держгеокадастру приховують власні рішення. «Вони зупинили процес виділення нових ділянок, але не кажуть про ті, що просто чекають на підпис», – каже Грапенюк.

В Рахівській районній адміністрації стверджують, що провели інвентаризацію всіх приватних ділянок в рекреаційній зоні Драгобрат і тепер розробляють Стратегію туристичного розвитку району. Там обіцяють знайти можливості зберегти Драгобрат як гірськолижний курорт.

Якою логікою керувалися чиновники, роздаючи землі під сільськогосподарські роботи на висоті, де городництво чи садівництво здається малоймовірним, спробував пояснити заступник голови Рахівської РДА, який відповідає за розвиток туризму в районі, Віктор Турок: «Наша розмова записується? Тоді я не можу сказати, для яких видів господарства цю землю могли виділити: можливо, для випасу худоби, може, для сінокосіння, можливо, для якихось сільскогосподарських робіт, можливо, садовий будиночок хтось хоче собі збудувати», – пояснив чиновник телефоном. Втім, він запевняє: допоки не буде прийнятий план туристичного розвитку регіону, жодної ділянки більше ніхто не отримає.

В самому Закарпатському обласному управлінні Держгеокадастру коментувати інформацію про виділення землі не стали. Керівник юридичного відділу держустанови Богдан Хранюк, який працює на цій посаді з 2011 року, на запитання про виділення землі в 2012-2013 роках згадав лише про землю для бійців АТО. «Єдина земля, яку ми виділяли неподалік від курорту, призначалася учасникам АТО. Всю іншу землю видавали на запит районної адміністрації. Більше я вам нічого прокоментувати не можу, звертайтеся до головного управління Держгеокадастру в Києві», – обірвав розмову Хранюк.

Журавльов, власник дачі, вважає, що виділення землі на Драгобраті під «господарство та садівництво» – елемент налагодженої схеми, мета якої – обійти заборони і зекономити на податках.

«Вони виділяють землю під садівництво, будують семиповерховий готель і вже потім змінюють призначення ділянки. Таким чином, спочатку не потрібно платити за землю, а потім – платити податки з цієї землі», – каже він.

Ще один співрозмовник з числа власників об’єктів місцевої туристичної інфраструктури, попросивши не називати його ім’я, переповів свій діалог з місцевими чиновниками щодо роздачі землі. «Якось під час емоційної розмови голова селищної ради сказав мені, що вони надали ці ділянки нужденним селянам, аби вони їх продали та купили собі житло деінде, – каже чоловік. – Отже, нинішні власники підйомників 15 років тому купили ділянки за великі суми, вкладали всі ці роки гроші в розвиток, а тепер ще мусять відкуповуватися від «нужденних місцевих»?».

Сноубордист, завсідник Драгобрату Сергій Бобок сумнівається, що ділянки в зонах катання використовуватимуться за цільовим призначенням – для господарства чи садівництва. «Думаю, що чиновники роздали ділянки, аби заробити: щоб потім їх відкупили ті самі власники підйомників за великі гроші, – припускає він. – Друге припущення: якщо ті, кому роздали ділянки, все ж почнуть щось будувати на них, поставлять паркани – простір для катання зменшиться, і кататися там буде дедалі важче. Як наслідок – людей приїжджатиме щороку менше».