Неймовірна історія закарпатського "Іспанця", якому після поранення в АТО лікарі давали мізерні шанси на життя

Надзвичайно часто ЗМІ краю та країни інформують про Героїв сьогоднішнього часу. У більшості випадків сумні факти про необхідність збору допомоги, або ж поганий стан бійців, поранення, трагічні фінали історій молодих життів. Але не сьогодні…

Вельми приємне кавування відбулося зранку у міськраді. Радісно повідомляти новину, що доброволець, учасник АТО, Віталій Тенкач з позивним «Іспанець», сьогодні самостійно прийшов до міського голови, – йдеться у повідомленні Іршавської міськради.

Ще два місяці тому ЗМІ інформували про важкий стан нашого Героя, про те що його життя знову на волосині й оголошували про збір коштів на дороговартісні й необхідні препарати для лікування. Прогнози одеських лікарів були дуже песимістичними, сподівання на те, що Віталій виживе і коли-небудь стане на ноги, були мізерними. Втім, любов до життя, підтримка земляків, його неймовірна сила волі та Божий захист, зробили свою справу.

Він чотири місяці провів у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, після того як на автівці натрапив на ворожу міну. Розповідає, що ця дорога неодноразово ним пройдена, але того злощасного дня цей шлях міг стати останнім. До шпиталю «Іспанця» доправили у важкому стані. У нього був пошкоджений хребет, переломи ребер, кісток тазу, ніг, розірвано легеню. Лікарі зробили свою справу. Ним опікувалися волонтери. У такому стані транспортування було неможливим і пропозиції перевезти його до Києва, або ж відправити до Німеччини були відкинуті. 

Уже сьогодні з усмішкою пригадує дні проведені у стінах лікувального закладу. Нестерпні болі, страждання та процедури. Та незважаючи на всі тортури Віталій горів бажанням вижити, повернутися додому. Зміг навіть морально підтримувати важкопоранених побратимів, що лежали поруч у реанімаційному відділенні. Сьогодні пригадує відвідини нардепа Олега Ляшка та українського телеведучого й актора Сергія Притули.

З радісним вогником у очах Віталій каже, що він багатий, бо має дочку та двох онуків. Зараз все найгірше уже позаду і головне тепер – реабілітація. Він втратив понад тридцять кілограмів, організм виснажений великою кількістю ліків, а душа змучена війною. Але для вольового і мужнього «Іспанця» усе це пережити під силу. Будучи вдома, він допомагає 80-річній мамі по господарству та навіть самостійно сідає за кермо.

Кожен сам коваль свого щастя. І доля Тенкача була тільки в його власних руках. Будучи громадянином Іспанії, він приїхав до України з єдиною метою – захистити її від ворогів. Свій шлях розпочав із Майдану. Згодом, коли розпочалися бойові дії на Сході, займався волонтерством та служив у окремій добровольчій чоті «Карпатська Січ». Останній час – доброволець, командир розвідроти 34-го батальйону 57-ї мотопіхотної бригади. Брав участь у боях під Горлівкою, Дзержинськом (нині — Торецьк), Зайцевим у Пісках.

Спостерігаючи за Віталієм, складається враження, що він не вміє і не хоче сумувати, розчаровуватися, має ніби вроджену рису – оптимізм та віру у майбутнє. Цим допомагав побратимам і на фронті, а якось навіть ворога налякав, одягнувши бійців у форму прислану друзями з Іспанії. Тоді у противника ширилася новина, ніби українцям на допомогу прийшов Іспанський легіон.

Віталій Тенкач – уособлення волелюбного, справедливого і мужнього українця, який ніколи не скориться перед ворогом, встане з колін і дасть відсіч будь-кому, хто посягне рукою на Батьківщину. Щасливий кінець однієї з історій його життя – це безстрашність перед лицем смерті.