Аеропорти розміром з Мукачево: закарпатець розповів вражаючу історію про подорож до Китаю

Відомий закарпатський мандрівник та блогер Віктор Стинич опублікував чергову історію про свою подорож. Цього разу закарпатець разом з друзями вирушив до Китаю. Подробиці мандрівки до Піднебесної автор розповідає у блозі "Подорожуй".

Люди

Що можна сказати про місцевих? По-перше, їх дуже багато. В одному Гуанджоу, проживає 15 000 000 осіб, а в провінції 100 000 000 людей.

Другою особливістю є повне занурення людей у свої телефони. Вони сидять в них в метро, в ресторані, переходячи вулицю і можливо навіть вдома більше часу проводять з телефоном ніж з рідними.

В обідній час бачив багатьох людей сплячими там де обід застав.

Мало хто розуміє англійську, тому треба бути готовим пояснювати на пальцях. В ресторані, для того щоб замовити пиво, мені прийшлося спуститися в коридор і сфотографувати рекламний плакат.

Кажуть, що багато хто вдається до обману. Ми це бачили тільки на ринку та в таксі, але всі місця, які приймають гроші, оснащені детекторами для перевірки купюр. Іноді навіть є спеціальна людина, яка перевіряє купури через збільшуюче скло.

Транспорт

Конкуренція і перенасичення призвели до простого явища на дорогах Гуанджоу. Всі пруться без черги і ніхто нікого не пускає. Зрозуміло, що це не обходиться без використання сигналу. Хто нагліше, той і швидше. Також, у нас склалося враження, що життя пішоходів не має значення, тому що всі вони лізуть під колеса авто, а ті не думають зупинятися.

Аеропорти Гуанджоу і Пекіну, в яких ми побували, це міста розміром з Мукачево, де від терміналу до терміналу треба пройти або проїхати на поїзді декілька файних кілометрів.

Таксі – це особлива тема. Вони обладнані маленькими багажниками і треба проявляти чудесний дар запіхування валіз або брати два авто. Можливо на це і розраховано.

Заднє сидіння відгорожене від водія решіткою, щоб той не спричинив шкоди пасажирам (жарт). Таксисти перші брехуни в Гуанджоу, тому коли авто під”їзджає до готелю, спеціальний клерк записує номер авто, щоб можна було знайти його при потребі.

Основна махінація таксистів – це їзда з виключеним лічильником. Таксист просив у нас 460 юань (1840 грн) з аеропорту до готелю. Ми відмовлися і тільки показували жестами, хай включить лічильник. В результаті домовились про 200 юань, оскільки пам’ятали таку ціну з попередніх поїздок, а коли знову їхали в аеропорт, то заплатили по лічильнику всього 130 юань.

Ще один метод обману, це підсунути клієнту фальшиві гроші. Таксист отримує від вас банкноту і каже, що вона не добра. Ви даєте іншу, але в руках уже тримаєте фальшивку, яку підсунув таксист. В таких ситуаціях, таксі може зупинитись за 50 метрів від готелю, щоб його номер не записали.

На фото справжній гуанджонський таксис, який "легко" орієнтується в місті. Ще один телефон в нього був у боковій кишені.

Метро в Гуанджоу це біля 400 км шляхів, які ще хочуть збільшити на 200 км. Колія відгороджена від людей скляним бар’єром, який не дасть змогу покінчити з собою.

Коли купуєте квиток в автоматі, вказуєте конкретну станцію на яку Вам треба їхати і платите саме за цей шлях. Не знаю, що буде, якщо вийти на іншій станції, не перевіряв.

Поїзди на яких ми їздили, розвивали швидкість до 180 км на годину. Хоча в Китаї є потяги, які розвивають швидкість 400 км. А вивчати китайські розклади руху поїздів, саме задоволення.

Багато людей їздить на велосипедах, які оплачують по QR-коду, через місцеву соціальну мережу QQ. Оплачують певний час, тому коли велосипед стає непотрібним, його залишають де попало.