Мукачівщина відвойовує позиції у галузі тваринництва

На Мукачівщині, традиційно найбільш сільськогосподарська розвинутому районі нашого краю, відродженням промислового розвитку свинарства за євростандартами зайнялася комерційна структура, яка взяла під свою опіку АПК й цю галузь тваринництва врятувала від повного занепаду... «Чопівцям судилося стати свинарською столицею Закарпаття»... Принаймні так вважає наш давній знайомий, керівник місцевого свинокомплексу колишнього ордена Леніна колгоспу «XXII партз’їзд» Мукачівського району, а нині директор ТОВ «Аденія» Іван Фітас, заслужений працівник сільського господарства України. Але перед тим, як розповісти про нинішні, вже приємні клопоти цього господарника і його перспективне дітище «Аденію», пояснимо, чому нас дивує теперішнє засилля в нашому благодатному краї магазинів «Стрийські ковбаси», а на ринках області — ковбас, копченостей та інших м’ясопродуктів, завезених навіть із сусідніх Угорщини та Словаччини. Бо добре пам’ятаємо, як за часів колишнього СРСР на теренах Срібної Землі функціонували аж 5 великих за тодішніми мірками свинокомплексів: у селах Великі Лучки й Чопівці мукачівського, Сюрте Ужгородського, Велика Бийгань Берегівського і смт Вилок Виноградівського районів, на кожному з яких відгодовувалось по кілька тисяч голів свиней. Так само успішно працювали в області й крупні м’ясокомбінати (в Ужгороді, Мукачеві, Берегові та Хусті), з яких туші свиней та ВРХ у замороженому вигляді за рознарядкою, спущеною зверху, відправлялися вагонами у так званий Всесоюзний фонд до Москви, Ленінграда й інших міст Російської Федерації та у Республіканський фонд, в такі індустріальні центри України, як Київ, Харків, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ... Але смачні ковбаси, інші м’ясопродукти суто закарпатського виробництва не переводились і на прилавках наших продмагів, за якими вишиковувалися довжелезні черги. Нині, на жаль, про згадані вище свинокомплекси, за винятком Чопівцівського, залишилися тільки добрі спомини. Канули в Лету всі м’ясокомбінати, крім ВАТ «Хустський м’ясокомбінат», котрий уже також на ладан дише, бо більше часу простоює, ніж працює. А наші добрі закарпатські ковбаси й інші м’ясопродукти, скажімо, в Ужгороді можна купити тільки по четвергах на виставках-продажах у фойє облспоживспілки, якими тут торгує Мукачівський міськкоопторг, і щодня в супермаркеті «Барва», що на вул. Гагаріна. Без свинини доброї ковбаси не виготовиш — це звучить як аксіома, саме про яку нагадав нам 60-річний аграрник Іван Фітас. Він уродженець Мукачева, його родовід має коріння на гірській Воловеччині. За фахом — інженер-механік, у далекому 1971 році закінчив Київську сільгослакадемію. Трудову діяльність розпочав інженером у передовому колгоспі с. Ракошино на Мукачівщині. У 1973-му І.Фітас перейшов працювати на Ракошинський міжколгоспний комбікормовий завод головним інженером, а згодом й очолив це підприємство, яке в 1979 році об’єднали з Чопівцівським свинокомплексом й утворили «Ракошинське виробниче об’єднання по виробництву комбікормів та свинини». — Я був заступником його директора, а 1992 року став керівником цього підприємства, —згадує Іван Іванович. — Потім цей свинокомплекс зробили самостійною госпрозрахунковою одиницею, де кермую й понині. Потопаючий тоді свинокомплекс у Чопівцях врятувало те, що налагодили співпрацю з мукачівською фірмою «Барва». Нині І.ФІтас дуже радіє втішним змінам на ТОВ «Аденія», така нова назва свинокомплексу, яка в перекладі з французької означає назву породи свиней. Завдяки інвесторам йде повна реконструкція у старих приміщеннях. Уже діє перший маточник, у якому хазяйнує оператор по догляду за супоросними савиноматками і поросятками Вікторія Макеєва. Вона закінчила фермерський факультет колишнього Мукачівського сільгосптехнікуму, мешкає у Ракошині і вже 10 років їздить на роботу в Чопівці. Нинішніми умовами своєї праці не нахвалиться. Тут усе механізоване, постійно задана температура й аерація повітря. Зараз у цьому приміщенні утримується аж 270 супоросних свиноматок з підсосними поросятками, тобто стільки, скільки до реконструкції поміщалось у трьох маточниках... А ось інше приміщення із герметичними залізними дверима й пластиковими вікнами, де виробничі процеси повністю механізовані й автоматизовані. Всього тут є 8 боксів, у яких на відгодівлі перебувають 3780 поросят. Корми їм за польсько-датською технологією подаватимуться в заданих дозах по трубах. Через кілька місяців, до речі, після повної реконструкції в приміщеннях свинокомплексу кількість свинопоголів’я збільшиться з 5 тисяч до 23,5 тисячі. У тому ж селі Чопівці усього за один рік збудовано ще один новий чудовий свинокомплекс ТОВ «Кошет» із малозатратною і високоефективною французькою технологією утримання та відгодівлі свиней. Він за проектною потужністю розрахований на 15 тисяч голів. Зараз на ньому утримується уже близько 6 тисяч. «Від виробництва до переробки — все вирішується в єдиному комплексі» Якщо в радянські часи у Мукачівському районі, особливо акцентує Іван Фітас, нараховувалося всього 18 тисяч свиней, біля яких було зайнято близько тисячі чоловік, то на двох комплексах у Чопівцях утримуватиметься 40 тисяч свинопоголів’я, якому за новими технологіями даватимуть раду лише до 50 чоловік. Якщо у радянську пору на 1 кг приросту живої ваги у свинарстві району витрачалося понад 10 кг кормів, то тепер у Чопівцях на тому комплексі, який ще перебуває у фазі реконструкції, менше 3 кг. Істотне скорочення затрат кормів на виробництво свинини стало можливим завдяки випуску більш якісних концкормів, збалансованих за поживними речовинами, колишнім Ракошинським комбікормовим заводом, який став ТОВ «Елікорм» й увійшов у структуру фірми «Барва». Саме вона інвестувала на технічне й технологічне переоснащення цього заводу 7 млн. грн. Протягом минулого року проведено повну реконструкцію цього підприємства в Ракошині, де, за словами І.Фітаса, є елеватор на 11,2 тис. тонни зерна і складські місткості на 3,6 тис. тонни готових кормів. Після реконструкції тут усюди пневматика й автоматика, нічого не треба ні носити, ні возити, за занесеною у комп’ютер програмою випускаються з додаванням білково-вітамінних добавок якісні високопоживні комбікорми для різних видів і вікових груп тварин. Наприклад, для свиней це комбікорми за п’ятьма рецептурами. Зокрема «Аденія» має перехідний запас готових кормів аж до нового врожаю, які зберігаються на «Елжормі». Такий же запас концкормів лежить на його складах і для свинокомплексу ТОВ «Кошет» (у перекладі з французької — свиня). Зараз «Аденія» возить своїх уже вгодованих до відповідних кондицій свиней у забійний цех у село Завидово. Але через якийсь місяць-півтора на вул. І.Франка в Мукачеві на кошти наших інвесторів, радіє І Фітас, буде завершено будівництво й здано в експлуатацію новий м’ясопереробний комллексдобовою потужністю ЗО голів ВРХ або понад 100 свиней забою з повним циклом переробки. Ось так, по-сучасному в єдиному комплексі на Мукачівщині вирішуються усі питання розвитку свинарства на промисловій основі. Таким послідовним крокам мукачівців, вважає Іван Фітас, сприяло те, що він із начальником головуправління агропромислового комплексу ОДА Іваном Пауком та помічником народного депутата України Василя Петьовки, Геннадієм Чуриловим три роки тому за 5 діб об’їздили 14 областей України, побували на тамтешніх свинокомплексах, в НДІ свинарства на Полтавщині, на агропромисловій виставці у Києві, де вивчили передовий досвід галузі, вибрали підходящі для Мукачівщини технології виробництва комбікормів, вирощування, відгодівлі свиней і їхньої промислової переробки. За результатами поїздки склали план дій, який тепер, як бачимо, чітко втілюється у життя. Коментар фахівця Олександр Тюпа — начальник відділу організації виробництва продукції тваринництва головного управління агропромислового розвитку ОДА: — По-перше, такий приклад інвестування бізнесовою структурою у відродження галузі свинарства, який є на Мукачівщині, заслуговує на всіляку підтримку й розповсюдження. Тим більше, коли продовжується фінансово-економічна криза, відсутнє довгострокове кредитування АПК комерційними банками, та держава перестала відшкодовувати підприємствам цієї галузі процентні ставки за користування кредитами. По-друге, повна реконструкція на кошти закарпатського інвестора старих приміщень колишнього колгоспного свинокомплексу, а нині ТОВ «Аденія» у с. Чопівці Мукачівського району та будівництво і введення в дію у цьому ж селі в стислі терміни ще одного нового потужного свинокомплексу ТОВ «Кошет» дозволяє на практиці застосовувати сучасні прогресивні технології годівлі й утримання свиней. А збільшення їх поголів’я порівняно з нарощуванням поголів’я ВРХ потребує значно менше часу. І тут період оборотності коштів є набагато коротшим, ніж у скотарстві, тому вкладені у розвиток свинарства гроші й окупляться скоріше. І, по-третє. Зусилля мукачівців щодо інтенсивного розвитку свинарства на промисловій основі є цінними якраз у тому плані, що сприяють у частині виробництва і переробки продукції дотриманню євростандартів, а в торгівлі нею — «сотівських» правил, адже Україна є членом Світової організації торгівлі. Богдан Дубовий