Як грузин знайомить мукачівців з кухнею його країни

Зазвичай доля та праця задля заробленого хліба розкинула закарпатців по всьому світу. Але є й іноземці, які, незважаючи на будь-які складнощі, обрали Закарпаття, як місце свого проживання, розвитку та реалізації.

Саме тому газета «Панорама» розпочинає серію матеріалів про людей іноземного походження, для яких наш край вже поклав хороший відбиток у їхньому житті.

Першим співрозмовником став етнічний грузин. Ні, це не політик чи реформатор, а вже нині звичайний мукачівець, уродженець Тбілісі Зураб Гуріелідзе, який щодня для містян готує справжню грузинську випічку. Ще тільки увійшовши у приміщення крамниці, журналіст газети «Панорама» побачив, як пан Зураб, не покладаючи рук, готує свої маленькі кулінарні шедеври, які вже встигли оцінити містяни.

Його на Закарпаття привело… кохання! І саме тут він створив нову сім’ю. Чоловік розповів «Панорамі» про власні кулінарні уподобання та про те, що в Грузії змінилось за останні роки.

– Розкажіть, будь ласка, як Ви потрапили на Закарпаття?

– Можна так сказати, інтернет не лише об’єднує людей, але й об’єднує серця. В інтернет-мережі я знайшов свою долю, свою кохану людину, нині дружину Ольгу. Тому мене сюди, на Закарпаття, привела нова сім’я, яку довго чекав. Я з Ольгою познайомився через інтернет 2,5 роки тому. А вже скоро буде два роки, як я знаходжусь тут. До того, я працював на складах в Європі і, зокрема, в Швеції. Зараз тут разом виховуємо нашу маленьку донечку Аніту.

– Як у Вас виникла ідея створення куточку грузинської випічки?

– Це, можна сказати, спільна справа грузинів, які живуть у Мукачеві. Адже тут лише 4 роки тому з’явилась перша крамничка грузинської випічки. І тепер це друга. А загалом в Мукачеві, на жаль, немає місця, де можна було б скуштувати їжу, приготовлену справжніми грузинами з доброю кавказькою душою.

– І як люди реагують на Вашу випічку? Що кажуть?

– Багатьом дуже подобається грузинська кухня. Особливо за те, що грузинські страви є гострими. Випічка – не виняток. У мене є навіть постійні клієнти, які мають мій номер, телефонують і кажуть: «Зроби, наприклад, хачапурі. Буду через півгодини». Деякі відгукуються, можна так сказати, на запах. Адже вони відчувають приємний духмяний запах пекарні і йдуть, щоб скуштувати справжні смачні кавказькі смаколики.

– А чим, на Вашу думку, особлива грузинська кухня?

– Кухня моєї країни багата на різноманітні спеції. В Україні здебільшого використовують сіль та перець. А грузинські страви багаті на різні спеції, яких навіть не побачиш на прилавках ринків чи магазинів. Жодну грузинську страву не можливо навіть уявити без спецій. Без духмяної трави ми нічого не їмо. Без трави будь-яка їжа стає, можна так сказати, дієтичною.

– Вам особисто, яка грузинська страва до вподоби?

– Найбільше мені подобається оджахурі. З грузинської мови це слово перекладається, як сімейна. Адже ця страва готується для усієї сім’ї. Це смажене м’ясо, в основному куряче, з картоплею. Страва подається до столу на сковороді з червоної глини чи з чорного каменю, яка називається кеці.

– А що Вам подобається в українській і, можливо, в закарпатській кухні?

– Мені найбільше подобаються деруни, борщ. Особливо, коли українські страви готує моя кохана дружина.

– Які у Вас плани на майбутнє?

– Я дуже мрію про те, щоб в Мукачеві з’явився справжній ресторан грузинської кухні. Адже кожна людина найкраще готує лише ті страви, які, можна так сказати, «закладені в крові». Я б дуже хотів, аби мукачівці та гості міста могли скуштувати справжні грузинські страви, приготовлені справжніми кавказцями. Так само лише українці зможуть найкраще і найсмачніше приготувати страви своєї кухні – борщ чи вареники. І мені було б приємно сходити з дружиною, щоб вона скуштувала кращі зразкові страви грузинської кухні. Ну і, звісно, виховувати донечку.

– А що Ви готуєте для своїх клієнтів? Яку випічку?

– Це переважно хачапурі з різними начинками. Є хачапурі з сиром, з творогом, з яблуками, з м’ясом. Крім того, готуємо традиційний грузинський хліб «Шоти», а також кубдарі.

– І що найчастіше купують Ваші клієнти?

– Моїм покупцям із Закарпаття найбільше подобається хачапурі з сиром і з м’ясом.

– Відомо, що Грузія також славиться своїм вином…

– Так, це правда. Грузинське вино має чи не найстарішу історію в світі. Європейські археологи нещодавно на території Грузії знайшли старовинні посудини, призначені для споживання вина. Вино з Грузії особливе тим, що воно є солодким. Виноград росте в теплих краях. А отже, вбирає в себе багато сонячного проміння. То ж воно є дуже смачним. Тут інший клімат – тому й інше вино.

– Ви слідкуєте за подіями в Грузії, Вашій рідній країні?

– Так. Адже новини з Грузії для мене є важливими, оскільки там живуть мої родичі. І я завжди тримаю зв’язок з країною, де я народився.

– Українці часто сподівались на грузинських реформаторів і на те, що в Україні вдасться втілити ті реформи, завдяки яким Грузія змінилась? Чим, на Вашу думку, сьогоднішня Грузія відрізняється від радянської та пострадянської Грузії?

– У моїй країні вже немає такої масштабної корупції, яка була раніше. Люди не платять хабарі в таких великих масштабах. Владній верхівці та усьому суспільству вдалось викорінити корупцію, отримання хабарів із звички людей. І до людей дійшло, що можна жити чесно і справедливо. Тішить також те, що завдяки позитивним змінам про Грузію вже знає весь світ. Раніше багато хто мене питав в Європі, де знаходиться Грузія. Зараз про цю країну знає весь світ. Мене також тішить, що мої співвітчизники долучились до реформ. Зокрема, Хатія Деканоїдзе та Ека Згуладзе з нуля створили патрульну поліцію. І ми тепер на вулицях бачимо привітних поліцейських, які готові допомогти у будь-яку мить.

– Що б Ви побажали закарпатцям, читачам «Панорами»?

– Я бажаю усім закарпатцям, українцям насамперед миру та дружби. А також бажаю, аби всі закарпатці мали можливість хоча б раз завітати до мене і скуштувати справжню грузинську випічку.

– Дякую за розмову.