"Бронежилет один на вісьмох, сплять в болоті, їдять один раз на день", – дружина закарпатського військового про реалії у зоні АТО (ФОТО)

Солдатські матері, дружини і доньки - про розмови з військовослужбовцями, які несуть варту у зоні АТО на Луганщині.

Марина разом із 8-місячною донею Катрусею прийшли сьогодні під стіни Мукачівського штабу для військовослужбовців. Разом з десятками інших дружин, матерів, родичів та друзів закарпатських солдат, Марина вимагає ротації для свого чоловіка, який ось уже 4-й місяць без перепочинку перебуває у зоні АТО на Луганщині. Хіба телефоном звідтам переповідає реалії служби у зоні АТО. Розповідає, що бронежилет один на вісьмох, сплять в болоті, дощ не дощ - просто неба, їдять один раз на день і тим часом не бачить як підростають діти - 8 місячна Катерина та Юліана якій уже три з половиною. "Чоловік каже, що якби знав у яких умовах доведеться бути - не поїхав би, - ділиться пані Марія. - Ми хочемо, щоб їх хоча б на два тижні поміняли, а міняти не хочуть тому, що людей нема. Там луганські мужики втікають сюди, донецькі. А наші молоді - нехай ідуть?!"

У пані Валентини служить син. Йому нещодавно виповнилося 25 і свій День народження довелось святкувати під свистом куль: " Тяжко, тяжко. Розумієте, коли дзвониш, коли говориш з ним і чуєш "бах-бах" звідти - стріляють і серце раниться як чуєш ті звуки. Йому тільки 25. Він свої 25 років зустрічав на бойовому посту з автоматом в руках. 28 лютого він пішов у наряд і не вернувся. Його більше не випустили із частини. Він заспокоює, каже:  "Мамо, все нормально, все нормально. Але, дивлячись той телевізор, той інтернет – кожен раз душа болить. Дивишся - там розбили, там викрали... Коли телефон не бере, то всякі думки у голову лізуть, що щось там з ним сталося. У нього маленька дитина. Я його вже чотири місяці не бачила. Я просто хочу вже бачити свою дитину, щоб він прийшов, щоб відпочив, а далі як Бог дасть".

Десятирічна Антонія не хоче думати як ведеться зараз таткові на лінії вогню. При згадці у дитини проступають сльози. Каже - скучила. Її батько - оркестрант і востаннє вони бачилася ще на початку весни. Натомість дівчинка з посмішкою, замріяно думає, що робитиме і як зустрічатиме батька-героя, коли той приїде додому: " Ми разом любимо грати у бадмінтон, катаємося на велосипедах. Ми будемо постійно гуляти в Чопі".

"Дитина вже й не знає, хто його батько. Він всім говорить "тату, тату", а коли тато приїжджає він від нього шугається, думає, що то чужий дядько. Ще поїхав син був маленький, рочку не мав. - Додає ще одна із жінок військовослужбовців. - А їда, кажуть, то страшне. Печія така, що нічого не допомагає, ніякі ліки не діють!" Рідні побоюються аби таким харчуванням, а точніше його відсутністю, військові не заробили виразку.

Заступник командира бригади по роботі з особовим складом Євген Бондар відповів, що дійсно були два дні посиленого обстрілу і тоді не могли підвезти продукти. Але ситуацію владнали. До того ж уже сьогодні із Закарпаття відправлять каміон з продуктами та речами для закарпатських солдат на Сході. Продукти та речі за списком збирали по супермаркетах області в рамках акції підтримки української армії. Вже завтра машина має бути у Харкові а звідтам вантаж потрапить до місць дислокації закарпатських військовослужбовців. "Сьогодні виїжджаємо з каміоном з продуктами та речами для військових. Завтра в обід ми будемо в Харкові. Звідти до наших. Я чому хочу їхати, тому, що хочу переконатися, що це пішло нам. Тому, що люди дають зі словами: "Ми даємо для області, для своїх", - зауважив Євген Бондар.

Як уже повідомлялось, рідні закарпатських військовослужбовців погрожують перекрити трасу Київ-Чоп, якщо для військових не проведуть ротації.