Соціалізм та Конституція – як права та ліва руки Олексія Фазекоша

Українській Конституції, яка вважається однією з найкращих у світі, нещодавно виповнилося 22 роки. От тільки боронити її від різного роду зазіхань теж доводиться дуже часто. І починати у цій нелегкій справі завжди потрібно із себе. Саме ця фраза пролунала нещодавно на форумі, ініційованому до Дня Конституції України у Мукачеві. Зусиллями голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, у одному залі зібралась неймовірна кількість експертів різних сфер діяльності. Від депутатів до активістів.

Але давно вже минули ті часи, коли про Конституцію лише розмовляли, зараз нею потрібно жити, і ось чому.

Чи замислювались ми, скільки різних Конституцій було написано в Україні? А скільки з них дійсно (реально, насправді) вважалися основним законом? А скільки основних законів визнавалися якимись неправильними й недосконалими, а тому «вимагали» негайного тюнінгу, змін і переписування? Це запитання стосується широкого кола читачів, але точну відповідь знають лише правники. На сьогоднішній день маємо, окрім прийнятого в 1996 році, іще п’ять варіантів Конституції, що для двадцяти двох років, погодьтеся, таки ж багатенько.

Так уже вийшло, що Олексій Фазекош з дитинства любить про все розпитувати і багато читати. Причому частенько не з прикладною метою, а винятково з інформаційною.

І ось що він розповідає у приватній бесіді:

«Створюючи нові закони, необхідно грунтуватися на принципах справедливості, розуму і поваги до прав людей», - ці слова були сказані Максиміліаном Робесп’єром 227 років тому, коли він міркував про революційну законність і правосуддя. Тоді, виступаючи в Товаристві друзів Конституції, Робесп’єр поставив своїм завданням в доступній формі висвітлити нову судову систему, роз’яснити завдання нового суду і охарактеризувати обов’язки публічного обвинувача. Однією з ознак рабства, вказував Робесп’єр, є незнання народом його власних прав. Обов’язком державних посадових осіб є безпосереднє спілкування з народом, високі особисті чесноти, бо якщо вони самі порушують закони, то втрачають моральне право вимагати дотримання законів іншими і не можуть карати злочинців».

Парадоксально, чи не так? Сьогодні в Україні немає Товариства друзів Конституції, давно завершилася не тільки Французька революції, але і Помаранчева. І Революція Гідності. А український народ чомусь до цих пір носить відбиток рабства, за влучним визначенням Робесп’єра, тому що все так же погано знає про свої права. Йому все так само незрозумілі терміни «верховенство права», «правова держава», «європейський соціалізм», «нова судова система». І не зрозумілі ці терміни не стільки через небажання або апатичності - в цьому наш народ ніхто не зможе дорікнути, скільки через розчарування.

Розчарування в нових ідеалах.

Розчарування в реформах і реформаторів.

У тому числі і судової, коли в результаті правильних по суті законів, збільшується судовий збір, стає складніше знайти адвоката, не виходить самостійно подати позов або відстояти свої права на аліменти або пенсію.

Розчарування в соціальній несправедливості.

І знаєте, на думку Олексія Фазекоша, суспільство правильно розчароване. За минулі роки люди втратили довіру далеко і не тільки до Конституції. Цьому немає ніякого пояснення, крім як з точки зору революційної доцільності. Але що є революційною доцільністю – це певний економічний крок, окремий документ, непопулярна реформа, але одна й зроблена швидко. Однак революційна доцільність не може жити вічно, бо революція, законність і Конституція не можуть жити пліч-о-пліч весь час, інакше тоді втрачається довіра до них усіх.

А тому перша і основна мета Олексія Фазекоша як адвоката, патріота і політичного лідера Закарпаття є дуже простою, але водночас і важкою – відновити довіру суспільства до Конституції як  найважливішого інституту державності. Саме цій меті й були підпорядковані декілька форумів, які вже провів Олексій Фазекош, гуртуючи довкола себе експертів, державних діячів, адвокатів, журналістів, громадських активістів.

«Революція була здійснена під впливом розуму і громадського інтересу, але в подальшому інтриги, честолюбство, пороки загальмували її розвиток і призвели до кризи. Народ хоче жити під захистом Конституції. Але більшість нації не знає, як користуватися благами і перевагами Конституції. Тому обов’язком патріотизму є направляти громадян до здійснення спільної мети, зближувати їх усіх з принципами Конституції, розкривати справжні причини суспільних негараздів, критикувати поведінку політичних діячів, шукати шляхи усунення всіх недоліків в суспільному житті». Ці слова Робесп’єра сказані в 1792 році, були надруковані 200 років назад у французькому «Захиснику Конституції». Але як же вони нагадують нам день сьогоднішній…

«Можливо, мене теж оголосять ідеалістом, але ніщо не може мені завадити повторити слова Робесп’єра про «бажання захищати Конституцію – таку, як вона є», ці слова Олексія Фазекоша, сказані ним у кулуарах форуму, який відбувся 29 червня в місті Мукачево, багато про що говорять. Але це не просто слова.

Якось зовсім не дивно, що відразу ж після заяви адвоката Фазекоша про те, що він повертається у політику, а також є прихильником європейсько-орієнтованого соціалізму, у мережі Інтернет з’явились брудні статті про те, що й Форум до Дня Конституції – це така собі «рука Кремля». Гидка вигадка, але відсіч адвоката на таку провокацію була достойною: «Змушений прокоментувати останні події, пов’язані з брутальною спробою дискредитувати проведення Форуму громадських організацій. Так, я, Олексій Фазекош, є прихильником європейського соціалізму. Якщо ми дійсно правова держава, де діє сила закону, а не закон сили, то давайте поважати політичний вибір, та право на власні політичні погляди будь-кого. Але головне – в іншому, я завжди стояв на державницьких позиціях. І тому прошу всяку політичну шушеру припинити дискредитацію мого імені. Бо всі ці спроби приречені на безперспективність. Адже, перш за все - я адвокат, і очолюю Раду адвокатів Закарпатської області. І треба чітко розуміти, що адвокатура – поза політикою, а усі заходи, які ініційовані Радою адвокатів Закарпаття до моїх власних політичних переконань не мають жодного відношення. Бо я врешті-решт, на відміну від опонентів, читав Еліаса Канетті і знаю, що таке цивілізована політика».

Варто зазначити, що на підтримку Олексія Фазекоша виступив патріарх Українського державотворення, перший демократично обраний мер міста Ужгород Еміл Ландовський, під головуванням якого Ужгородська міська Рада перша на теренах СНД виступила проти ГКЧП. Як розповів сам Еміл Ландовський, Олексій Фазекош був єдиним депутатом в області, який підтримав проукраїнське звернення Ужгородської міської Ради.

І оскільки вже сьогодні ми часто відшукуємо відповіді на актуальні проблеми сьогодення в історичних уроках, то хочеться нагадати ще й про таке.

Сьогодні, 4 липня США, наш стратегічний партнер, відзначає День Незалежності. Природно, незалежності своєї. Цікаво, що конституція їх ухвалена в часи дуже давні й, можна сказати, майже казкові — 17 вересня 1787 року. Але тільки у 2001 році цей день зусиллями президента США Джорджа Буша оголошений Днем Конституції й Громадянства. До цього й так обходилися — День Незалежності святкували. Можна навіть не сумніватися, що в День Незалежності ось уже понад 230 років згадують батьків-засновників, які підписали Декларацію незалежності й Філадельфійський конвент, який і створив Конституцію США. Причому створювали ж не як привід для свята, а як необхідний політичний і державний інструмент. Хтось може назвати поіменно батьків-засновників незалежної України? А американці своїх знають. Джон Адамс, Бенджамін Франклін, Олександр Гамільтон, Джон Джей, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон і Джордж Вашингтон. Це у них вийшла найкоротша у світі конституційна преамбула: «Ми, народ Сполучених Штатів, з метою створення більш досконалого Союзу, ствердження правосуддя, забезпечення внутрішнього спокою, організації спільної оборони, сприяння загальному добробуту й забезпечення нам і нашому потомству благ свободи, засновуємо й ухвалюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки». І все. І все зрозуміло…

«Білль про права» — десять перших поправок, які назавжди закріпили основні права й свободи людини й громадянина. Мало того, ці поправки, запропоновані  Джеймсом Медісоном 25 вересня 1789 року на засіданні Конгресу США першого скликання, заодно забезпечують і механізм їх реалізації. У перекладі на українські реалії, постанов Кабміну (або хто у них там) ніхто не чекав. Важко повірити, але «Білль про права», який набув чинності 15 грудня 1791 року, діє дотепер. Для початку свобода — свобода слова, свобода релігії, свобода преси, свобода зборів, право на подачу петиції. І далі чимало цікавого… І ніхто вже більш двох сотень років не намагається нічого виправити, поліпшити, удосконалити або ще якимось чином раціоналізувати й довести до розуму…

Бо все, що потрібно для Конституції – це не змінювати її, а захищати. А адвокати знаються на захисті краще від усіх.

«Я готовий стояти до останнього на тому, що Конституція є і буде останнім бастіоном справедливості для всіх громадян. Насправді за цією трохи пафосною заявою криються цілком буденні причини: за мною стоїть патріотична, соціально спрямована політична сила, але мною не керують олігархи, мною не правлять ніякі спеціальні або особисті інтереси. За мною - тільки моя адвокатська практика, мій авторитет як юриста... і моя репутація. Єдиний тиск, перед яким я безсилий – це тиск відповідальності перед Українським народом. Я прекрасно усвідомлюю вагу цієї відповідальності. Народ уже давно чекає появи політиків, що захищають справедливість і людські права і свободи. Тому, Конституція і соціалізм, це як мої дві руки», – наголосив Олексій Фазекош.