"Кидалово по-мукачівськи": жінка обманула рідну сестру-заробітчанку

Скільки сумних історій про закарпатських заробітчан вже розказано: і про рабство, і про «кидалово» як за кордоном, так і на таможні та вдома. Але щоразу приходять все нові та найнесподіваніші історії з життя. Остання розповідь про жінку, яка знайшла добру роботу, змогла заробити нормальні гроші і без проблем переправити їх додому, але стала жертвою жадібності… своєї сім’ї.

Мешканка Мукачева Анастасія Костелло 14 років важко працювала у Сполучених Штатах Америки, щоб поставити на ноги своїх дітей. Приїхавши додому, вона дізналася, що її обікрала… сестра, якій вона весь час допомагала, і навіть дала грошей на будівництво.

До Нью-Йорку Анастасія виїхала ще у 1992 році на запрошення старшої сестри. Вдалося знайти роботу, і вона прийняла рішення заробити грошей, щоб підтримати двох синів та велику родину. Так як матеріальне становище родини було вкрай важким (усі пам’ятають початок 90-х), Анастасія Людвіківна постійно надсилала гроші трьом братам, двом сестрам та їх сім’ям. У 1998 році їй вдалося зібрати 13 000 доларів, на які її сестра М. Бойко придбала будинок по вул. Гулака-Артемовського, де оселився син Олексій. Згодом, у 2004-му, приїхавши у відпустку, сестри оформили договір дарування, чим виконали всі усні майново-фінансові домовленості.

Зібравшись разом на весіллі, велика родина вирішила, що треба будуватися далі. Анастасія з сином повернулися до Америки, щоб заробляти гроші та фінансувати будівництво. Вже у лютому 2005 року сестра М. Бойко отримала перший транш – 2500 доларів, і купила ділянку у селі Кендерешів біля Мукачева. Разом прийняли рішення, що зводити будуть два будинки – один для Олексія, а другий – для сім’ї Бойко. Усна домовленість була взаємовигідна: сестра, знаходячись вдома, займалася будівництвом будинків для себе і для племінника, а фінансову сторону забезпечували заробітчани.

Гроші почали надходити, придбали автомобіль для перевезення будматеріалів, почалось будівництво. Усі перекази та виконані роботи детально занотовувались, усі квитанції зберігалися. Щоб не втомлювати читачів датами та сумами, повідомимо тільки, що за два роки сім'я Бойко отримала більше 31000 доларів США. Ознайомившись з записами, пані Анастасія виявила, що велика частина цих коштів була просто привласнена М. Бойко.

І от, у 2006-му році Анастасія разом з сином Олексієм повернулися на батьківщину, щоб завершити будівництво та щасливо жити на рідній землі. Дізнавшись, що сестра приїжджає додому, і більше грошей давати ніхто не буде, М. Бойко раптом забуває про усі усні домовленості. «Тоді вона починає затіювати зі мною сварки, – розповідає Анастасія Людвиківна, – та стверджувати те, що я не маю ніякого права на них, і що я громадянка США і почала на мене писати скарги до правоохоронних органів». Така от сестринська подяка.

Як ви вже зрозуміли, М. Бойко земельну ділянку та незавершені будівництва оформила на себе. Далі події почали розгортатися більш цікаво. 8 жовтня 2006 року М. Бойко та її колишній чоловік О. Малега розбивають замок на воротах, і вивозять з гаражу увесь інструмент, загальною вартістю біля 7 тисяч доларів. 22 грудня пані Бойко продає одну з ділянок з незавершеним будівництвом, а на другу оформлює договір-дарування на свого сина Бойко В.В.

Звичайно, Анастасія з сином почали відстоювати свої права у судових інстанціях, і на даний момент справа знаходиться в Києві на касації. Судова тяжба затягнулася на роки, і кінця-краю їй не видно.

Цікаво, що пані Бойко намагалася переконати суд, що гроші на будівництво вона заробила, чесно працюючи у Мукачівській ДЮСШ. Виходить, що у мукачівських бюджетників непогані зарплати? «Гроші псують людину» - ця народна мудрість неодноразово підтверджувалась схожими історіями з життя. Дуже прикро, коли ці папірці роз’єднують дружні сім’ї, сварять між собою батьків і дітей; братів і сестер. Вищенаведена розповідь показує, як жадібність настільки осліплює людей, що замість подяки вони готові обікрасти найріднішу людину. Незважаючи на сумління совісті, на те, що життя продовжується, і треба дивитись в очі рідні, односільчанам. Висновок все ж варто зробити усім – там де великі гроші, краще оформлювати їх передачу нотаріально. Навіть, якщо це найближчі родичі. Бо людська ненажерливість, на жаль, не має меж.

Віримо, що суд зрештою винесе справедливе рішення. Але чи вдасться отримати прощення за земні гріхи на Землі? Бо на небі суд набагато безпристрасніший. Там апелювати буде пізно…

Газета "Наша справа"