Москаль: "У мене з ворогами розбіжності по землі. Я хочу бачити в гробу їх, а вони – мене"

Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль в інтерв’ю телеканалу "112 Україна" розповів про те, як бореться з контрабандою в Закарпатській області, чому його вважають "незручною" людиною і про те, який період його життя був найважчим.

– Скандал, після якого ви очолили Закарпаття, обговорювала вся країна. Чим все закінчилося? Хто правий, хто винен? На якому етапі слідство?

– Для мене особисто все ясно, як білий день. Але в нас слідство по подіях, які були 11 липня, веде ГПУ. А  "легендарний" "Правий сектор"  у Закарпатській області… Задокументовано їхню злочинну діяльність – 22 епізоди. Все передано до Генеральної прокуратури.  Створено ТСК ВР з розслідування фактів, які мали місце 11 липня в м. Мукачеві. 

– Що ясно особисто для вас?

– Мені все ясно. Я ж не прийшов в Закарпаття, ніби я ніколи там не був. Я там працював начальником обласного управління внутрішніх справ. Я працював у 2001-2002 рр. головою Закарпатської обласної державної адміністрації. Там ні еліти не помінялися, нічого. За 13 років, що мене там не було, якщо щось і помінялося, то в гірший бік, ніж було. Мене сьогодні більше цікавлять не події 11 липня, їх вже немає. Немає цього "Правого сектора", сидять на базі "Правого сектору" у Покрівці Дніпропетровської області. І щось так дивним чином хтось розбився, хтось помер, хтось зник – всі, хто були учасниками тих подій. Вони кажуть, що я все брешу, що я негідник. Будь-який громадянин має право на відповідь: якщо я сказав "а", хтось має сказати мені у відповідь "б". Кожен захищає свою структуру.

– Закарпаття – просто цитадель контрабанди. Що потрібно зробити для того, щоб це все припинити?

– Наш уряд весь час каже, що в нас проблеми з бюджетом – немає грошей. Державний бюджет переважно складається з ПДВ й акцизу. ПДВ – від одного прийшло, а іншому віддали. Акциз стабільно йде в дохід державного бюджету України. Всі країни захищають свою економічну міць від контрабанди кримінальною відповідальністю. Ми перевели все в адміністративну відповідальність. Ми знайшли одного мешканця, який тягнув ящика. Так його 170 разів затримували на державному кордоні. Це держава дурна, що не може це все припинити.  Маючи хороші контакти з митниками, прикордонниками, з правоохоронними органами Румунії, Угорщини, Словаччини… Є вже такі, що набридли. У них заберуть ті тютюнові вироби до суду, суд конфісковує, суддя ще не зачитав рішення суду, а він вже везе на кордон другу партію. Я придумав нормальну схему. Знайшли нормальних митників, домовилися зі словацькими й угорськими: бачите, що є сигарети, робіть вигляд, що ви нічого не побачили. А там – машина через сканер, і 5-7 років ми вже цю людину в Закарпатті не побачимо, тому що там кримінальна відповідальність. Зразу цю людину затримують, машину конфісковують,  цигарки конфісковують. А крім кримінальної відповідальності, дають такі штрафи, що там, в Угорщині, Словаччині, ще треба буде років 10 сидіти, щоб ці штрафи заплатити. Іншого виходу сьогодні не має.

– А проблема наркотрафіку є?

– Є.

– Що потрібно сьогодні головам адміністрацій, щоб вони могли змінити докорінно ситуацію на місцях?

– Гроші.

– У кожній області є люди з певними прізвищами, які там "кришують" і тримають все.

– При мені ніколи такого ні в якій області не було. І сьогодні немає. Ми встановили вертикаль. Це була вина держави, АП, яка не бачила, що область просто здали в оренду, область не контролюється Києвом, не контролюється президентом, що й призвело до трагічних подій 11 липня. На сьогодні область повністю контрольована, замінено всіх голів районних державних адміністрацій, нове керівництво усієї правоохоронної системи, прикордонників, митників.    

– Кажуть, що ви припинили вивіз лісу-кругляка ще до набрання чинності закону про заборону вивезення лісу-кругляка із Закарпатської області.

– Мене найбільше заділо, коли прийшло військове лісництво. Це, взагалі, совдепія. Ну яке сьогодні треба мати військове лісництво?! Військовим потрібно воювати на сході. Вони прийшли: "Ви заборонили, а ми маємо контракти з Іспанією, Великою Британією". Я їм сказав:  "А ми що, там теж будуємо фортифікаційні споруди? Чи ми ведемо там якісь військові дії?". Чому військове лісництво має туди везти ліс? Чому коли будували фортифікаційні споруди, всі купували ліс, в тому числі я підняв договір, де будувала Закарпатська адміністрація, купляли в держлісгоспах, інших, а військове лісництво не поставило ліс на передову? Ця схема – абсолютно офшор, один в один. Я спитав у митниці, кому поставлявся цей ліс? Якби це поставлялося якимось фірмам великим, я б їх знайшов в інтернеті. Але все поставлялося приватним особам, приватним підприємцям, які купляли по дуже демпінговим цінам. Наприклад, по 100 дол. Ті приватні підприємці продавали великим компаніям за ціною вже 300-400. Питання: а куди йшла різниця? Частина йшла приватному підприємцеві в тій країні, а частина верталася сюди. Україна стала просто сировинним придатком для Європи. Румунія, Польща теж мають Карпати, Словаччина має Татри, Австрія, Швейцарія мають Альпи. Чому вони не рубають свій ліс?  Проблема в тому, що падає база оподаткування, тобто дуже закриваються фізичні особи-підприємці. Падає роздрібний товарообіг. За статистикою, це мінус 25% до аналогічного періоду минулого року. Щодо Закарпаття це близько 20%. База оподаткування зменшується, кількість робочих місць в області зменшується, і це дійсно трагедія. Дороги не ремонтувалися років 10. Я ж не зруйнував за два місці роботи всі дороги в Закарпатті!

– Балогу протягом тривалого часу називали господарем Закарпатської області. Чи є можливим ваше співробітництво з ним?

– Ми  не користуємося приватним ресурсом, ми користуємося ресурсом, який є в державному бюджеті і в місцевих бюджетах. Ніяких подачок нам від місцевих доморощених олігархів абсолютно не потрібно.  

– Що ви скажете про нову поліцію?

– Я б хотів, щоб туди побільше прийшло людей, в цю нову поліцію.

– Ви популярна людина в Закарпатті?

– Я там двічі працював, мене там знають.

– А вас там люблять?

– Псевдоеліта не те що не любить, а просто ненавидить, і хоче мене то на пенсію відправити,  то до Києва, то ще кудись. Я не входив в їхні плани з’явитися там, особливо напередодні виборів.

– Чи звертаються до вас по допомогу теперішні голови адміністрацій на сході?

– Ні.

– А як ви вважаєте, ви могли б їм якийсь досвід передати?

– Мені телефонують прості люди, мери міст, голови сільських рад, селищних рад. У принципі, я ситуацією володію.

– Ви знаєте, що там відбувається з контрабандою? Ви ж знаєте про ситуацію з розстріляною групою.

– При мені кордон був закритий повністю. Хто його відкрив – це вже не моє питання. Коли призначали голову адміністрації, мене ніхто не питав. Це рішення було прийнято вищим політичним керівництвом держави. Я нікому не даю оцінки. Прийде час – оцінку дадуть люди, історія, події, які відбулися після мене чи відбуваються. При мені в засідку там потрапила розвідувальна група, яка підкорялася Генштабу. Вони потрапили в таку ж засідку, на тій же дорозі, що й ця група. Я туди приїхав, і щоб велика радість була у військовиків, що ми туди приїхали… Її не було. Вони нас лякали, що нас ідентифікували, що вони готуються вже вогонь відкривати. У Трьохізбенці перебував підрозділ "Айдара", і ми брали бійців, які постійно туди їздили. Всі ці випадки були на верхній дорозі, а ми завжди їздили по нижній дорозі. Нижня дорога йде прямо по Сіверському Донцю, а з того боку вже бойовики. Все проглядається, можна дістати автоматною чергою. Ми туди доїжджали, доходили до поромної переправи.

– Чи повністю контролюється місцевою владою ситуація на неокупованих територіях?

– Повністю. Працюють районні державні адміністрації, працюють військово-цивільні адміністрації – там, де повтікали голови сільських рад, розбігся депутатський корпус.

– Тоді як там відбувається контрабанда?

– Я закрив всі кордони повністю. Був шум, крик, але якщо закрито, то ніхто не возить, не ходить, ні в кого не буде спокуси. Так я стараюся це зробити сьогодні в Закарпатській області. А сигарети я просто завалив, як доміно. Тому що не в нас воно формувалося. Всі думають, що ці цигарки курять угорці, румуни, словаки. Ні абсолютно. Може, 3-5% . Решта споживачів це Франція, Німеччина, Іспанія, Англія.

– Їх туди везуть?

– Там центр, який керує всіма контрабандними процесами. Ми є просто сегмент. І деякі сім’ї, клани завозили цигарки оптом. Просто держава на це ніколи не звертала уваги. Звернули увагу тільки після мукачівських подій.

– А ви відчуваєте підтримку міліції, СБУ?

– Згідно з децентралізацією влади, митниця і ліс не входять до компетенції голови ОДА. Все, що добре, ніхто не бачить. Людина мусить так робити, бо її доля поставила на таку посаду. Якщо  погано, то винен хто? Я завалив їх, як доміно. У цих подіях брала участь і міліція, і СБУ, і прокуратура, і ОДА, народні депутати, клани – всі абсолютно. Я фахово це все завалив. Я чотири рази працював заступником міністра внутрішніх справ і один раз заступником голови СБУ. Вчити мене абсолютно непотрібно. Я зібрав всі матеріали. Поки ми будемо передавати їх через усі ці незрозумілі "інтерполи"… Я все взяв на касету. Просто розробник цього проекту помилився, спалився. 

– А хто він?

– Завозиться контрабандний тютюн…

– Скажіть його прізвище.

– Це десь в Європі. Не в нас. 0,68 центи акциз у нас на пачці сигарет. У них – від 4 до 8 євро. Вони споживачі. Тобто якщо біля Ейфелевої башти ви спитаєте сигарети, вам відкриють піджак, де в кишеньці всі  пачки – "Львівська", "Гродненська". Які хочете!

– Ви завжди були "незручною" людиною, яка завжди приймала рішення і брала відповідальність на себе. У вас через це було багато неприємностей?

– Коли мені ставили запитання, чи є в мене з моїми ворогами розбіжності, я відповідав: "У мене з ними розбіжності по землі. Я хочу бачити в гробуїх, а вони – мене". Я людина дуже "неудобна". Не піддаюсь ні на які "договорняки", не ходжу ні до кого на поклони, ні з ким не шукаю контактів. Тому в Закарпатті на мене така піднялась писанина і така реакція. Хто хоче – хай приходить до мене в обласну державну адміністрацію.

– Чи сумуєте ви за людьми, з якими працювали в Луганській області?

– Так.

– Чи використовуєте ви в розмові з президентом обсценну лексику?

– Ні.

– Але ж ви славитеся?

– Так, як я поводився на Луганщині (це схід України), то абсолютно на 180 градусів я поводжусь по-іншому в Закарпатті.

– Хто веде вашу сторінку у Фейсбуці?

– Часом я, часом допомагає мій помічник з прес-служби.

– Чи задоволені ви своєю співпрацею з президентом?

– Так. У мене якихось розбіжностей чи якихось претензій президента до мене немає.

– Який найважчий період у вашому житті?

– Та я щось і легких не пам’ятаю.

– А якщо подумати?

– Завжди важко. Всім щастить на якусь легку роботу, а мені завжди трапляється "На тобі, боже, що мені не гоже". Мене шукають на такі важкі ділянки. Я сам ні на ніяку посаду за своє життя не просився.

– Якщо б вам запропонували стати міністром МВС, ви б погодилися?

– Ні.

– Яка робота була б цікавою для вас у виконавчій владі?

– Там, де людина бачить кінцевий позитивний результат своєї роботи. У парламенті натискати на кнопки, горланити…

– Де ви живете в Закарпатті?

– Я орендую квартиру.

– Сім’я живе з вами?

– Так.

– Яку останню книгу ви прочитали?

– О, Господи!

– Взагалі не читаєте?

– Коли я потрапив до Луганська, мені не до книжок там було.

– А як ви розслабляєтеся? Віскі п’єте, до лазні ходите, спортом займаєтеся?

 - Горілку, віскі не п’ю. Тільки вино – біле, сухе. Якихось великих хобі в мене немає. Я встаю о 5-й ранку. О пів на сьому я вже на роботі, в адміністрації. Їм тільки після закінчення робочого дня. Я завжди дотримуюсь правила, що спорт здоровому не потрібен, а хворому він просто ні до чого.

– Чи є люди, до яких ви звертаєтеся, коли вам важко?

– Якщо мені тяжко, я показую, що мені добре. Я ніколи не панікую. Працюючи в карному розшуку, я завжди був керівником операцій із затримання злочинців. Я єдиний не брав зброї. Тільки свій холодний розсудок. Я пишаюся тим, що за час моєї роботи ми нікого не вбили і з моїх підлеглих ніхто не був вбитий чи поранений. Я думаю, що це моє найбільше досягнення у правоохоронній системі.

– Три якості, які, з вашої точки зору, роблять людину людиною?

– Перше: треба над собою дуже тяжко працювати. Друге: слідкувати за собою, за своєю поведінкою. Я всім кажу, що розум дає мати і тато. Університети його просто відшліфовують. Якщо мама з татом нічого не дали, вважайте, що це моральний урод і каліка. Ані Кембрідж, ані Оксфорд, ані конкурси нічим вже цій людині не допоможуть.   

– Вельми дякую, Геннадію Геннадійовичу.