В Закарпатті є талановиті гравці, але вони загадково зникають з поля зору, – Василь Турянчик

Проблеми вітчизняного футболу стали досить часто обговорюватися експертами, ЗМІ, уболівальниками. Видання звернулося до легенди футболу, який стояв біля витоків перемог українського футболу, представнику знаменитої плеяди майстрів високого класу Закарпаття – Василя Юрійовича Турянчика.

– Мабуть почну з тих уже далеких років, коли блищали своєю майстерністю і відданістю в футболі Сабо, Коман, Юст, Попович, Махиня, Диковець, Зангітовскій ... І нехай мене простять багато-багато гравців тих років, яких я не назвав, бо список можна продовжувати. Всі гравці нашого покоління вийшли з дворового футболу, тому техніка володіння м’ячем була різноманітною і ази футбольної премудрості осягали своїм розумом, а кращих з дворової братії забирали тренери команд майстрів, часто відвідуючи наші баталії. Ось так з роками праці до сьомого поту і виростали кумири уболівальників. Команди майстрів, збірні команди тих років за рівнем командної гри, індивідуальної майстерності і що найголовніше в позамежної самовіддачі не поступалися закордонним командам.

В останні роки дитячо-юнацький футбол перетворився не в пошук талантів, а в набір. Причому здебільшого набір дітей платоспроможних батьків. Звичайно, економічне становище нашої країни не цукор, але звертати увагу на підростаюче покоління необхідно в першу чергу, адже це майбутнє країни і в науці, і в економіці, і в спорті.

Представники команд відвідують різного роду турніри, переглядаючи гравців команд, але з кожним роком талантів стає менше і в результаті в команду запрошують підготовлених гравців з-за кордону сплачуючи пристойні гроші. А все тому, що власники клубів хочуть швидкого успіху. Команду високого рівня, як, до речі, і гравця можна створити протягом двох-трьох років за умови стабільності складу, рівня тренерського штабу і ще багатьох складових у роботі з командою. Подивіться, що зробили з нашою командою закарпатської майстрів «Говерла»! Її ж просто живцем знищили. Команда трималася на плаву завдяки гравцям, переданим в оренду з «Динамо», які становили більше половини складу. З одного боку це добре – орендовані гравці отримують ігровий досвід і допомагають команді бути в еліті, а з іншого – доморощених гравців майже немає і поповнення чекати не доводилося. Прошу вас повірити мені на слово, в Закарпатті є талановиті гравці, з якими треба попрацювати, довести їх ігровий рівень до досконалості, але, на жаль, вони загадково зникають з поля зору і з’являються в командах далеко не кращого рівня.

Вважаю, що керівництву «Говерли» не треба було витрачати гроші на запрошених гравців, а робити ставку на місцевих хлопців і терпляче створювати самобутню команду. Але їм хотілося все і одразу, а результат – це зникнення клубу і десятки безробітних людей.

Переконаний, що Україна не бідна на футбольні таланти, але от пошук їх, шліфування майстерності, підвищення викладацького рівня особливо дитячих тренерів дійсно хворіють душею за свою роботу, залишають бажати кращого, що помітно впливає на рівень нашого футболу.