Михайло Кополовець: "Мрію про команду, у якій гратимуть 11 закарпатців"

Спорт  2 березня 2017 року, 08:28 1728 ВІДЕО

Ось цей коротенький, але влучний післяматчевий коментар зробив майже 5 років тому популярним закарпатського футболіста Михайла Кополовця. Емоційний, дещо різкий, але завжди щирий, – таким і люблять Мішу вболівальники і футболісти.

"Хочеться бути знаменитим через футбол, а не через те, що я щось смішне ляпнув. Думаю, що мене цінують як футболіста. У нас дійсно так було, Кононов у нас як система була – ми ходили у церкву. Перед грою завжди ходили. Така гра у нас була дуже важлива, преміальні були шалені, ми потрапляли у Лігу Європи. Щоб ви розуміли, за цю гру преміальні у нас були півмільйона доларів. А перед цією грою ми всі програвали, ми ту гру вигравали, а потім не пішло. А тут ще журналіст підходить і каже, що може в церкву сходити? Та яка церква? Я на емоціях це сказав – я дуже емоційна людина, так і вийшло. Якщо вже моя мама мене нею підкалувала, то я зрозумів: людям подобається" – каже Михайло Кополовець.

Михайлові 33. Він розпочинав свою професійну кар’єру в ужгородській «Говерлі», але радіє, що вдалося перейти у львівські «Карпати», де Кополовець відіграв 8 років. Зараз персона закарпатця є популярною, зокрема у мережі: його інтерв’ю розбирають на цитати, деякі емоційні фрази встигли стати крилатими, з’являється багато мемів. Втім, хлопець на жарти не ображається, підкреслює – він перш за все футболіст.

"Я завжди говорю, що думаю, це щиро виходить. Іноді це смішно виглядає, але це правда. Щось з того виокремлюють, я до цього ставлюсь дуже добре, тому що людям це цікаво – нехай сміються. Я така людина, весела, я жарти сприймаю дуже добре. Якщо це комусь задоволення приносить, сміх – нехай сміються, поганого нічого немає", – мовив футболіст.

Своєю футбольною візитівкою вважає гол Дортмудській «Борусії» у матчі Ліги Європи. І хоч українці поступилися 3:4, у тому сезоні німцям більше 2 голів не забивав ніхто. Матч у Львові зібрав аншлаг, а гол Михайла Кополовця зустріли шаленим гулом трибун.

"Це була дуже важлива для нас гра у Лізі Європи, там момент був. Цей Хуммельс, який зараз грає за збірну Німеччини, він трошки помилився, а на стадіоні було 40 тисяч людей на стадіоні було. Йому спиною дали м’яч, я вибіг, бо знав, що йому ніхто не підкаже, бо гул на стадіоні. Побіг – забив. І цей гол, звичайно, в житті мені дуже допоміг, я після нього і в Німеччині пограв, це була моя візитівка. Я щасливий, це знаковий момент для мене у кар’єрі футбольній", – зауважив гравець.

У 2015-му Михайло Кополовець підписує контракт із «Айнхайтом» з Рудольштадта, який виступає в п’ятому німецькому дивізіоні. Німеччина зустріла колоритного закарпатця радо, та Міша сумував за Батьківщиною, не вистачало хлопцеві наших людей і нашої кухні.

Л"юди там дуже стабільні, нема ніяких обманів, відношення. Я там півроку грав без контракта. Ніхто нікого не хоче надурити, дисципліна на найвищому рівні. Чесно не вистачало дому, дуже сумував. Міг ще на рік продовжити контракт, але думаю, що не видтримав би. Харчування там мені не підходило, часто були травми і мені лікарі казали, що через харчування. Німці вони взагалі готувати не вміють. Там турки, китайці готують. Ви чули десь німецьку кухню? Їхня кухня – пиво, ребра і капуста квашена. Там грецька, італійська кухня популярна. Там люди їдять і п’ють пиво. От і все. Сумував за борщом і варениками. А їхня кухня взагалі не підходила", – сказав Михайло Кополовець.

Німецька теж давалася хлопцеві непросто. Втім компанійський Михайло швидко став душею компанії та навчив німців кільком українським словам.

"Я ходив до репетитора там, вони мене заставляли, щоб я фрази учив. Але я не думав, що надовго там затримаюся – півроку максимум. Вони знали, що я в Україні досить популярний, дивно було, що в оберлігу з вищої переходять. Я там по  лікарям ходив, ніхто такого не проходив. Вони не вірили, що це дійсно я. За півроку я там став капітаном, дійсно, я вивчив пару слів, щоб пояснити, в якому я настрої і що хочу від них. Пару слів українською теж навчив, щоб вони розуміли, що таке Україна", – розповів закарпатець.

Цього сезону Михайло остаточно повернувся на Закарпаття і нині грає у чемпіонаті області за футбольний клуб «Минай». Подобається йому те, що колектив згуртований, люди розбудовують інфраструктуру на націлені на другу українську лігу. Сміливо витупається на захист українських патріотів та вважає, що публічні люди і мають стати прикладом для наслідування.

"Публічні люди, на них усі дивляться. Вони можуть показувати приклад, свій образ життя, свою позицію. Хотілося б, аби це все щиро було. А не для піару говорити, бо так треба, а насправді вони так не думають. Але це все складно. От всякі депутатів, у яких по два паспорта? Ну що це за позиція. Футболісти можуть говорити. Але у них теж буває по два паспорт, Росії. Або футболіст їде грати в Росію, а потім викликається у збірну України. Ну що це таке? От з цього треба починати, змінювати", – мовив Михайло Кополовець.

У Михайла Кополовця була можливість грати у лігах Угорщини, Словаччини та навіть Казахстану. Втім, футболіст свідомо обрав малу батьківщину. Він мріє побудувати на Закарпатті по-справжньому народну футбольну команду, за яку вболівала б уся область, та яка б збирала аншлаги на стадіонах.

"Навіщо кудись їхати? Хочеться дома якийсь футбол підіймати. В Ужгороді і на Закарпатті завжди любили футбол, грали у нього. Ми можемо зробити сильну команду одну. Це у силах наших керівників області. Представте собі, що на полі 10 гравців і усі закарпатці, таке уже десятиліттями не було. Одні чорні, зелені, динамівці. Не хочу нікого образити, але так було. І ці тренери київські приїжджали сюди свої цілі переслідували. Хочеться, аби амбіції нашого керівництва у правильне русло, талановитих закарпатців в одну команду. Ви уявляєте, скільки б людей на стадіоні було? Коли тут не динамівці грають, не з Шахтаря (як у нас в «Говерлі» було 8-10 арендованих), а 11 футболістів – закарпатці, і 10 на заміні теж наші. Та півстадіона тільки родини прийде, вболівати за своїх дітей, внуків, хлопців. Чемпіонат області теж хай буде, але одна команда, яка би представляла Закарпаття, у чемпіонаті України", – запропонував ідею футболіст.

Життєве кредо Михайла Кополовця – крокувати життям із усмішкою та братися за справу щиро. Не ображатися і не ображати.

Джерело: Ужінформ
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Loading...
Коментарі - 0