Чемпіонка світу з фехтування на візках Надія Дьолог: «Як можна нашу країну не любити? Вона ж прекрасна»

Ця людина доводить, що Україна не просто місце на карті. Нещодавно на засіданні Уряду, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман виступив із символічною та актуальною промовою, у якій закликав українців позбутися будь-яких меншовартісних почуттів та песимістичних думок стосовно майбутнього країни.

«Україна – це не просто місце на карті. Це 45 мільйонів людей, кожен з яких любить свою державу. Ніхто не прийде і за нас нічого не зробить. Я давно не вірю у дива, але знаю – ніхто один не може змінити ситуацію. Ми можемо це зробити тільки разом», – запевнив очільник Уряду.

І щоб довести це, розпочинаємо серію матеріалів про унікальних людей в країні, які беруть долю у власні руки і вже сьогодні змінюють життя в нашій країні на краще. Надія Дьолог не просто відома на все Закарпаття чемпіонка світу з фехтування на візках. Попри свої обмежені можливості, вона активна та соціально небайдужа до Ужгорода громадянка. І сильна духом. Настільки, що з неї варто брати приклад.

– Як ви прийшли до фехтування? Наскільки важким був ваш шлях?

– Я ніколи не думала над тим, що саме вплинуло на вибір мого покликання. Пам’ятаю, що завжди мріяла бути спортсменкою. Обставини так склались, що за чашечкою кави одна моя знайома підштовхнула мене спробувати займатися фехтуванням. І трапилося так, що я закохалась у цей вид спорту – прямо під час Кубку України, куди поїхала брати участь. Відчула, що цей вид спорту підходить мені по духу, по життю...Чітко зрозуміла, що відтепер я на своєму місці. І тепер буду наполегливо рухатися сходинками, якими має пройти кожен спортсмен. Маю на увазі медалі та перемоги на Кубку та чемпіонаті України, Чемпіонаті Європи, світу та, звичайно, Паралімпійських ігор. І не малу роль у цьому відіграли тренера і спортсмени, які займались зі мною в Ужгороді. Вони підтримували, вірили в мене. На той момент, коли вперше взяла зброю в руки, наділа маску і уважно слухала тренера, яка  пояснювала мені фехтувальну азбуку, навіть уяви не мала, який шлях мені треба пройти, щоб представляти Закарпатську область, Україну на міжнародних змаганнях. Чи був він довгим? Не знаю, але він цікавий і завжди тримає в тонусі.

– Багато хто в області чув про ваші успіхи. Все-таки, бути чемпіоном світу вартує багато.  Розкажіть детальніше про ваші найбільші досягнення?

– Успіх – це позитивний результат, який отримуєш від систематичного виконання своєї роботи. Неважливо чим займаєшся, головне - це не дозволити будь-яким обставинам, зовнішнім чи внутрішнім збити налагоджений шлях до мети. Досягнень чимало: призерка Кубків Європи, Чемпіонка України, Європи та Світу... Інколи мені не віриться, що це все відбулось у моєму житті. Кожен раз як згадую про це, то дякую Богу. Мені здається, що всі події у моєму житті не можна пояснити раціонально. На мою думку, найбільший успіх у житті -  це коли людина відчуває гармонію у середині себе, чітко знає, що робити.

– Враховуючи ваші успіхи на міжнародній арені ви мабуть задумувалися про те, що можна зробити кар’єру за кордоном.  Чи думали ви про еміграцію? Чи все-таки тут можна себе реалізувати в повній мірі?

– Це не для мене! Ніколи не мріяла жити у іншій країні. Я люблю місто у якому живу - Ужгород, це моє кохання. На мою думку перед кожною людиною є вибір, чи вкладати у свою країну, чи розвивати іншу...Я пишаюся своєю країною. Серце радісно б’ється коли лунає гімн України на міжнародній арені.

–  Назвіть 5 речей, за які ви любите Україну?

– Люблю Україну за хороших людей. У свій час дуже багато українців допомагали матеріально, коли цього потребувала. Це той фундамент, на якому зараз впевнено будую своє майбутнє. У нас гарна природа, чисте повітря, гарна мова, пісні. Як можна не любити Україну? Вона ж прекрасна.  

– Назвіть 5 головних мрій у житті.

– Мрію жити у гармонії з собою та людьми, які мене оточують. Щоб друзі та рідні були здорові, щасливі і завжди поряд.  Мрію знайти рідну людину та створити сім’ю, успішно пройти свій спортивний шлях, працювати у майбутньому в соціальній сфері, допомагати людям з інвалідністю реалізовувати себе. Мрію про мир в Україні, і про те, щоб кожна людина усвідомила, що зміни треба починати з себе.

– Що ви хотіли б побажати молодим українцям?

– Щоб всі усвідомили, що саме вони є майбутнім України. І все залежить від нас! Що Україна це наша ненька, і разом можна зробити її процвітаючою країною. Тому що ми талановиті, сильні та харизматичні люди, за якими майбутнє.