Мукачівський легкоатлет поїде на олімпіаду в Лондон?

Завершується черговий спортивний рік, який був щедрий на різноманітні міжнародні спортивні змагання. Однак все це було тільки прелюдією до головного сезону чотириріччя, коли в столиці Великобританії запалає олімійський вогонь і всі нації світу вийдуть на спортивні майданчики та стадіони.

Легка атлетика часто приносила позитивні емоції нашим уболівальникам. Якщо ж згадати спортивну ходьбу, то тут закарпатці відверто розраховують побачити на лондоських доріжках наших братів Пузанових. Про шанси наших хлопців і загалом української збірної, ми поспілкувались зі старшим тренером штатної команди України із спортивної ходьби Анатолієм Соломіним.

– Доброго дня, Анатолію Васильовичу. Як оцінюєте стан українських спортсменів на цей момент?

– У цей перехідний період думаю і хлопці, і дівчата знаходяться у непоганій фізичній формі. Якщо виступатимемо як минулого року, то можемо розраховувати на фарт. Минулого року відбувся кубок Європи із спортивної ходьби в португальському Альхао. Там лунали переважно два гімни – український і російський. Українці тричі піднімалися на п'єдестал.

– Хто з українців тоді найкраще показав себе?

– Перемогу здобув наш юніор Ігор Лященко і 4-м став Вербицький. Команда чоловіків узагалі здобула перемогу. П'ятою стала Ольга Яковенко, а Наталія Боровська – сьомою. Команда жінок стала 3-ю після Росії та Іспанії.

– Як оцінюєте цьогорічні змагання за кубок України в Мукачеві?

– У Мукачеві змагання проводяться, починаючи з радянських часів. Патріотом спортивної ходьби є Геннадій Будкевич, який разом із іншими закарпатськими професіоналами зберігає традиції тих часів, з тих пір, як на жаль, покійний, вихованець Мукачівської ЗОШ №16, Віталій Попович сходив на світові п'єдестали. Чого лише варті його призові місця на чемпіонаті та кубку світу!

– Чи плануєте в майбутньому вшанувати пам'ять Віталіка?

– Ми над цим думаємо. Для того, щоб юні закарпатці брали приклад із його досягнень, ми розмовляли з мукачівським міським головою Золтаном Лендєлом, щоб у наступному році кубок України в Мукачеві носив звання пам'яті Поповича.

– Як складалася ваша спортивна кар'єра?

– Коли я був спортсменом, то встановив рекорд світу і став чемпіоном Європи. Був тренером збірної з 1989 по 1994 рік. Потім десять років я не тренував, після чого знову почав тренувати українську команду. Загалом, уже десять років готую українських спортсменів до головних змагань.

– У кого, на ваш погляд, більше завзяття до занять – спортсменів вашого покоління чи сучасних ходоків?

– Мораль сучасного покоління дуже складна. Дуже важко налаштувати спортсмена на продуктивність. Тому змагання, подібні до мукачівських, проводимо, щоб наш вид спорту не деградував. У спортивній ходьбі працюють ентузіасти – в Мукачеві Генадій Будкевич, в Івано-Франківську Віталій Матешко. Завдяки таким людям, незважаючи на нестачу коштів, змагання на місцях зберігаються. Рекорд світу, який я встановив у 80-х роках минулого століття, до цих пір не побито і цим все сказано.

– У вас у сім'ї є наступники, які займаються спортом?

– Мій онук займається фігурним катанням, однак проживає в Швеції, за збірну якої виступає на найвищому рівні.

– Як оцінюєте роботу Національного олімпійського комітету України?

– Моя оцінка стосовно політики Сергія Бубки схвальна і, особливо, це стосується того, що він старається більше спортсменів делегувати на Олімпійські ігри. Внаслідок цього більше молоді змогли проявити свої найкращі якості і здобути 24 медалі різного ґатунку, що дозволило опинитися в чільній десятці.

– На яких спортсменів розраховуєте найбільше?

– Наші хлопці та дівчата крок за кроком підходять до головних стартів чотириріччя. Андрій Ковенко та Наталія Боровська вже брали участь на олімпіаді в Пекіні, де посіли 24-те та 37-ме місця. Руслан Дмитренко, який був 7-м на чемпіонаті світу, та Ольга Яковенко у Лондоні дебютуватимуть. Загалом, уже 7 українців виконали норматив на олімпійські ігри 2012 року.

– Які змагання стануть перевіркою сил для українців?

– Перед олімпійськими іграми відбудеться кубок світу в Саранську, що в російській Мордовії. Туди ми відрядимо максимальну кількість хлопців і дівчат, щоб вони там показали себе і виконали необхідний норматив. Сучасні результати дають невеличку надію, що і в спортивній ходьбі, як і в інших видах спорту, з'являться свої герої.

– Які регіони кують найбільше спортивних кадрів для збірної?

– Київська та Вінницька області зараз є лідерами в українській спортивній ходьбі. Там є фахівець Юліана Бех, що тренує вінницьких спортсменів. Представників Київської області готує Світлана Кудлацька, у якої, до речі, зараз тренуються і мукачівці Костянтин та Ігор Пузанови.

– Як оцінюєте шанси Пузанових пробитися на олімпіаду в Лондон?

– Із двох братів Костя, мені здається, має більший потенціал. Він є претендентом на здобуття олімпійської ліцензії. Не найкращий його виступ на кубку України в Мукачеві можу пояснити тим, що він, прагнучи пройти краще перед рідними вболівальниками, просто перетренувався. Якби він показав такий час, який перед тим показав у Івано-Франківську – 40 хвилин 40 секунд, то був би призером. Однак, незважаючи на таку прикрість, головне завдання для Костянтина виконати на Кубку світу в Росії норматив на олімпіаду на 20-кілометрівці, який становить 1 годину 22 хвилини 30 секунд. Спортсмен має виконати норматив для отримання ліцензії на змаганнях високого рівня, де працюють судді міжнародної комісії.

– У спортивній ходьбі бували випадки суддівських помилок?

– Таке буває рідко. Хоча мене як спортсмена вони торкнулись. На Олімпійських іграх 1980 року в Москві біля входу на стадіон я був дискваліфікований після такого ж рішення щодо тодішнього лідера світової спортивної ходьби Еміліо Баутісти.

– Скільки людей готує українську збірну з ходьби?

– У підготовці спортсменів бере участь команда професіоналів – тренери, лікарі, масажисти. На зборах збірної України із спортивної ходьби, які тривають близько 16 днів, працює п'ять тренерів.

Моніторинг здоров'я наших спортсменів регулярно проводить наш лікар Антон Діденко, батько якого свого часу контролював здоров'я стрибуна із жердиною Сергія Бубки. У нас був прикрий випадок із Андрієм Ковенком, який отруївся напередодні змагань, однак наш лікар дуже професійно підійшов до ситуації вирівняв її.

– Чи є можливість в українців ще десь здобути олімпійські ліцензії?

– Так. Плануємо в березні 2012 року поїхати в Дуденці, де потужні міжнародні змагання «Дуденецька п'ятдесятка». В минулому році там було 400 учасників. Там можна виконувати олімпійський ліцензійний норматив. Рік тому Андрій Ковенко в Словаччині здобув олімпійську ліцензію, і йому, щоб її зберегти, треба на всіх внутрішніх змаганнях потрапляти в трійку.

– Дякую, Анатолію Васильовичу, бажаю, щоб ваші підопічні приносили більше приємних миттєвостей українським уболівальникам.Євген Свищо