Митці з України та ЄС представили виставку творчих робіт, у яких переосмислили культурний зв’язок між Україною та Євросоюзом

Упродовж 16-24 вересня в Ужгороді відбувалася артрезиденція «ЄС-Україна: стійкий взаємозв’язок, єдина спадщина, спільне майбутнє», що мала на меті — зміцнити культурні та мистецькі взаємозв’язки між Україною та ЄС.

До участі долучилися 10 українських митців із Сум, Запоріжжя, Дніпра та Києва й 10 представників із країн ЄС — Німеччини, Бельгії, Румунії, Латвії та Литви. Вони працюють у різних техніках: від графіки та фотографії до інтерактивного перфоменсу й мультиформатних інсталяцій.

«Представництво ЄС в Україні завжди підтримувало та підтримує розбудову культурних зв’язків між українцями та громадянами країн Європейського Союзу. Ми раді бачити, що попри різні традиції, контексти, мови ми знаходимо своє натхнення та силу в єднанні. Ми сподіваємося, що завдяки цій та іншим подіям, українці дізнаються більше про культуру країн Європейського Союзу та вкотре переконаються, що Україна є невіддільною частиною загальноєвропейської культурної мапи», — зазначила Вікторія Давидова, радниця з питань преси та інформації Представництва ЄС.

Упродовж артрезиденції в Ужгороді учасники занурились у сучасне мистецтво в міжнародній резиденції сучасного мистецтва Sorry No Rooms Available, брали участь у майстер-класах від учасників артподії та запрошених митців, зокрема ткали з вторинних матеріалів, створювали колажі, артоб’єкти в техніці каракулеграфії. А про мистецтво як ефективний засіб комунікації та впливу на свідомість говорили під час лекції.

«Це потужний обмін досвідом. Хоча ми й маємо спільну тему про зв’язок України та ЄС, але бачимо, як інакше митці з різних країн перетворюють свої думки на цю тему на мистецтво. Ми помічаємо, які техніки та матеріали хто використовує, і свій унікальний стиль можемо розширювати й доповнювати чимось новим та цікавим», — коментує Тетяна Крамаренко, художниця-каракулеграфиня з Київщини, яка створює мистецтво з ліній випадкових каракуль.

Митці багато часу спілкувались та взаємодіяли один з одним, обмінювалися досвідом та думками, знаходили спільні цінності й точки дотику. Також кожен працював самостійно, у колабораціях з іншими, із модераторкою та кураторкою над власною ідеєю мистецького проєкту на тему резиденції. Його учасники втілювали впродовж усього періоду та презентували на спільній виставці, що стала кульмінацією артподії.

«Ідеї творчих робіт для виставки в багатьох учасників виникли саме тут, на резиденції, — під час комунікації та взаємодії з іншими. Так, Ян з Німеччини використав традиційний для України образ консервування як метафору до консервування, тобто зберігання, ідентичності людини в певний момент, — коментує кураторка заходу, українська художниця Тетяна Домненко. — Хтось застосував звичну для себе техніку, а хтось експериментував. Наприклад, українська ілюстраторка Валентина вирішила спробувати щось нове — і створила інсталяцію. Бо хіба такі проєкти — не чудове місце для експериментів?».

В індивідуальних та спільних творчих роботах, представлених на виставці, учасники резиденції висловили свої погляди на спільний культурний досвід України на ЄС та сучасну інтеграцію їхніх культури та мистецтва. Аліна Кормач із Києва створила VFX–анімацію, щоб спроєктувати роботи Марії Примаченко на Бранденбурзькі ворота. Олена Куліш із Дніпра розвинула бачення Європи як спільного дому й створила колаж, у якому скомпонувала зображення, які асоціюють із домом учасники резиденції. Румунський митець Даніель Лоаґар представив інсталяцію, де в однакових коробках розмістив предмети, що символізують людські цінності, пристрасті чи важливі проблеми сучасності.

За словами Тетяни Домненко, своїми творчими проєктами митці показують, що країни ЄС та Україна мають не лише спільне минуле або певні схожі традиції, цінності, а також і мрії про спільне майбутнє, як у проєктах Олександри Клод з України або Артура Де Корта з Бельгії.

«Найбільш цінним стало те, як митці взаємодіяли між собою. Вони долучалися до проєктів один одного, створювали спільні ідеї, обмінювалися досвідом. Двоє учасників, які не змогли приїхати в Україну, все одно активно доєднувалися до творчого процесу онлайн і надали свої роботи для фінальної виставки. На мою думку, саме ці творчі об’єднання є найяскравішим прикладом єднання України та Європи, а також показником того, що ми досягли основної ідеї проєкту», — додала Анна Верещака, українська художниця, модераторка виставки.

Класну спільноту митців, що сформувалася впродовж резиденції, відзначив митець із Німеччини Ян Тау. «Мені здається, що такі події надзвичайно результативні. У нас зараз дуже ефективний зв’язок з українськими митцями. І він усе поглиблюється. Ми зустрічаємось, дізнаємось один про одного, обговорюємо теми, які, на перший погляд, зовсім неочевидні», — прокоментував він.

«Звісно, ці культурні зв’язки не формуються за день чи тиждень. Сподіваюсь, що учасники далі застосовуватимуть набутий досвід та продовжуватимуть зміцнювати культурні мости між Україною та ЄС», — підсумувала кураторка Тетяна Домненко.

Усього учасники створили 30 індивідуальних та колективних артробіт: Аліса Кормач «Об’єднані», Єва Алвор «Пустка», Вікторія Телетьєн «ZOOM. PL–UA»; Дідьє Шьорен «Beherzt / Мужній», «Identificado / Ідентифікатор»; Олена Куліш «Мій дім, твій дім», «Обмін / Exchange»; Тетяна Маліновська «Transparent Dialogue / Відкритий діалог», Артур де Корт «MetEuro», Тетяна Крамаренко «Хаос — це проблеми чи можливості? Вибір за тобою!», Олександра Клод «Урок польоту», Валентина Романова «Оберіг», «Світло прибуває»; Ян Тау «100 градусів збереження ідентичності», Вікторія Тарабан «Дуб», Юна Янон, Вероніка Дрекслер, Самуель Ван Рансбік «Без назви»; Даніель Лоаґар «Boxes of Humanity / Шухляди суспільства», Ліна Кір’язовайте «Me, my art and why — in progress / Я, моє мистецтво, задля чого? У процесі»; Юлія Берковіца, Корнеліус Шапер «Tea Ceremony / Чайна церемонія»; Ліна Кір’язовайте та Самуель Ван Рансбік «Sound and Word Reflections / Звукові та словесні рефлексії», а також два перфоманси: Даніель Лоаґар, Корнеліус Шапер, Артур де Корт «Урок польоту»; Марія Самойленко «Дім на кордоні».

Артподія є частиною проєкту «Культурна дипломатія: Україна-ЄС 2023—2024», що фінансується Представництвом Європейського Союзу в Україні.