Високе мистецтво із Великого Березного

Історія, яку ми хочемо вам розповісти, мала торік такий штрих. Знаний мистецтвознавець, доктор наук, академік Національної академії мистецтв України і головний редактор всеукраїнського професійного часопису «Образотворче мистецтво» Олександр Федорук, з яким ми познайомилися у Мукачівському замку, довідавшись про мій інтерес до мистецтва, передав зі столиці безцінний подарунок – оберемок книжок мистецької тематики.

Була серед них книжка його авторства під назвою: «Моя колекція – життя моє. Бесіди з Михайлом Кнобелем». Для непосвячених розшифруємо – Михайло Кнобель – знаменитий одеський колекціонер живопису. Отож книжка вийшла як своєрідна енциклопедія для колекціонерів творів мистецтва. Проштудіювавши її з олівцем у руках, я теж до певної міри відчув себе фахівцем у цій сфері. Тому, коли на недавньому відкритті персональної виставки полотен Шевченківського лауреата, найдорожчого художника України Анатолія Криволапа, мені на очі потрапив шикарний кольоровий альбом «Анатолій Криволап з приватної колекції Василя Симочка», я це сприйняв як Божий дар. Надрукований до персональної виставки митця в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й.Бокшая, альбом презентує збірку живописних творів з колекції нашого земляка Василя Симочка. У трьохмовному виданні приведені слова художника, якими він складає вдячність своєму меценату і благодійнику: «Колекціонери є тією рушійною силою, яка дає художнику наснагу до творчості, матеріальну можливість жити і працювати, так чи інакше оцінюючи роботу, визначає ціновий рейтинг художника, який практично співпадає з художнім рейтингом. Видання колекціонером каталогу приватної збірки картин сучасного художника є прецедентом на теренах України і сподіваюсь, що це починання буде підтримане», – пише Анатолій Криволап.

Після таких добрих слів і дифірамбів на адресу колекціонера, настав час ближче познайомитись з людиною, якій вони адресовані. Отже, знайомтесь, Василь Федорович Симочко – директор ПП «СІО» з Великого Березного.

Народився 1954 року у селі Бобовище на Мукачівщині у багатодітній родині. Після школи навчався у Свалявському політехнікумі, де і познайомився зі своєю другою половиною Наталією. І хоч опісля було ще стаціонарне навчання у Київському політехнічному інституті, де здобув фах «інженера-електрика» і диплом із відзнакою, повернувся на свою другу малу батьківщину – Великоберезнянщину. Вибудовував бізнес на деревообробному підприємстві, створював для земляків робочі місця. Проте якось колега із Києва попросив Василя Федоровича допомогти йому придбати кілька робіт майстрів закарпатської школи живопису. Зустріч із прекрасним виявилась знаковою, бо він усерйоз і надовго «захворів» живописом. За майже два десятиліття колекціонування за оцінкою експертів у Симочка зібралася одна із кращих в Україні підбірок живопису, яка налічує сотні полотен багатьох відомих майстрів пензля.

Проте першою ластівкою нинішньої колекції, яка є предметом законної гордості власника , був пейзаж Антона Кашшая. У Симочка – одна з найбільших підбірок робіт Адальберта Ерделі. Свого часу він дуже допоміг народному художнику України Вячеславу Приходько, придбавши кілька десятків його творінь. Така ж історія й із заслуженим художником України Владом Габдою. А загалом у колекції Василя Симочка – роботи практично усіх знакових постатей закарпатської та української шкіл живопису. Час від часу картини із зібрання колекціонер виставляє на різних вернісажах з нагоди ювілеїв чи інших пам’ятних дат.

Донедавна існував стереотип, що мовляв високе мистецтво твориться, акумулюється, виставляється, оцінюється і реалізується лише у великих містах чи столицях, які апріорі мусять бути культурними центрами. Своїм подвижницьким прикладом Василь Симочко довів – і глибинка за наявності небайдужих одержимих людей може стати центром мистецького всесвіту. Василь Федорович всіляко сприяв тому, щоб на мальовничій Березнянщині поселився найдорожчий український маляр Анатолій Криволап. І зараз у творчому тандемі вони ламають стереотипи провінційності й доводять, що не місце славить людину, а одержима людина, закохана у свою справу, здатна прославити і рідне місто, і свій край.

Василь Федорович готовий ділитися своїми мистецькими надбаннями з громадою, щоправда нинішня економічна ситуація цьому не дуже сприяє. А втім колекціонер із Великого Березного за прикладом меценатів Терещенків і Ханенків має шанс увійти в аннали історії не як бізнесмен, а як людина, що сприяла мистецтву.