100 років від дня народження славетного земляка: Закарпаття згадує Шандора Петкі

У серпні громадськість краю згадує видатну дату – 100-річчя з дня народження нашого земляка, художника і педагога Шандора Ференцовича Петкі (1917-2005). Учень та послідовник славетного Адальберта Ерделі, живописець, графік, викладач Шандор Ференцович був художником за покликанням власного серця і за спадковістю, адже батько митця походить із Нодьбані – відомого угорського мистецького Барбізону початку ХХ ст.

Шандор Петкі вніс свою вагому частку у розвиток мистецтва Закарпаття, його історії, освіти та культури. Він був професійним живописцем, проникливим акварелістом, знавцем музики та співу, знавцем фольклору, етнографії, сакрального зодчества. Саме ці здобутки і напрацювання піднесли особу Шандора Ференцовича Петкі до когорти тих митців, які увійшли до енциклопедії духовності Закарпаття.

Народився Шандор Ференцович Петкі 12 серпня 1917 року в місті Ужгороді. Скупі рядки автобіографії художника засвідчують певний ритм послідовності прожитих ним життєвих подій. Вагомою сходинкою було закінчення співочої учительської семінарії в Ужгороді у 1937 році. У цей же час майбутній художник навчався у Публічній приватній школі малювання, започаткованій ще у 1927 році в Ужгороді Бокшаєм та Ерделі. Науку в цій школі Шандор поглинав усім своїм єством. Стільки любові, добра, толерантності до людини відчув Шандор Петкі, навчаючись у метрів Ерделі та Бокшая, що цього вистачило його душі на все життя. Звідти укріпилася і віра художника в Бога.

Історія мистецтва Закарпаття 20-го століття зберегла дивовижне переконливе живописне полотно роботи Адальберта Ерделі "Груповий портрет ужгородських художників" 1947 року виконання. Серед іменитих, популярних і відомих художників: Бокшая, Ерделі, Коцки, Манайла, Контратовича, Свиди – наймолодший колега, графік та живописець Шандор Петкі. Ця живописна композиція – незаперечний факт і унікальне свідчення духовного братства закарпатських художників – однодумців першої половини ХХ століття. Присутність у цьому полотні Петкі аргументує вчинок художника – автора твору. Знаменитий закарпатський художник і педагог талановитий Адальберт Ерделі продемонстрував особисте приязне ставлення до зображеного молодого чоловіка, який аж припадає до вчителя.

Стоять зліва направо: Й. Бокшай, Ф. Манайло, А. Коцка, В. Свида, А. Ерделі. Попереду ліворуч — Е. Контратович, праворуч — Ш. Петкі

У непрості 30-ті роки ХХ ст.. Шандор Ференцович Петкі розпочинає свою професійну діяльність викладача початкових класів шкіл на Верховині у селах Гусний, Люта. У 1939 році юнак одержав змогу викладати у Великому Березному курс рисунка у горожанській школі. Культура простих верховинців – дерев’яні рукотворні церкви, металеве литво та ковальство, вишивка, фольклор, легенди – збереглися в селах і потрапили у сферу зацікавлень закарпатських художників, у тому числі і Петкі. 1939-1944 роки – навчання в Будапештському художньому інституті. Після закінчення працював викладачем рисунка в горожанській школі, ужгородському педучилищі та Ужгородському училищі прикладного мистецтва, в якому пропрацював 30 років, з 1947 по 1977 рік. Паралельно з викладацькою роботою – Шандор Петкі плідно працює як графік, адже досконало володіє технікою акварелі. Це були роки напруженої педагогічної роботи. Колишні учні майстра, зокрема. Наталія Герц, пригадує, що Шандор Ференцович до аудиторії входив завжди усміхнений. Завжди був відкритим до студентів, доброзичливим, позитивно налаштованим. Його манери були бездоганними. Таких людей, по-справжньому культурних, і нині небагато.

Своєрідним дзеркалом душі автора є художні твори митця. Серія портретних зображень Шандора Петкі переконує глядача у прихильності до реалізму. Свою любов до мистецтва художник розділяв між технікою акварелі та олійного малярства. Віртуозне володіння пензлем, особлива живописна м’якість акварелі, делікатні нотки романтичного "фльору" стверджували тяжіння митця до камерності, ліричності. Художник добре знався на класичній музиці. Угорський композитор Бейла Барток вважав, що "музика пізнається музикою". Робота особистості над собою передбачає культивування особистого внутрішнього світу. Духовність особи Шандора Ференцовича виявлялася скрізь: у образотворенні, у педагогіці, у доброзичливому ставленні до людей. Теми і мотиви творчості Ш.Петкі торкалися сакральних тем: "Ісус. Жертовний спаситель" 1945 рік, а також тем природи "Старий дуб" 1960 рік, "Боржавська церква" 1962 рік, "Домський собор у Ризі" 1965 рік, "Свідок минулого" 1978 рік, "Золота осінь у Карпатах" 1986 рік.

У 1945 році Шандор Петкі став членом Спілки художників УРСР. Своїми творчими роботами художник брав участь у всіх обласних виставках того часу. Був експонентом групових виставок у Львові, Києві, Москві, Ризі, а також за кордоном в Угорщині, Чехословаччині та Румунії. У 1962 році персональну виставку творів Шандора Петкі побачили глядачі в Ужгороді, Мукачеві, Берегові та Хусті. Ще одна персональна виставка творів автора була організована і пройшла у 1977 році, а потім через 10 років, у 1987 році.

Шандор Ференцович Петкі прожив довге, нелегке, але плідне життя, у якому вірність батьківським заповітам та принципам була наріжним каменем. Сам автор визнавав наприкінці життя, що з дитинства мріяв бути священиком, ця мрія здійснилася: у 1980-му році був рукоположений єпископом Олександром Хірою. Служіння Богу і людям – земна стезя живописця, графіка і педагога, чесної людини Шандора Петкі. Помер художник у 2005 році.

Шандор Ференцович Петкі був щасливою людиною. По собі залишив доньку, багатьох учнів і шанувальників та численні твори образотворчого мистецтва, виконані професійно і з душею. До останнього подиху митець зберігав вірність художнім традиціям закарпатської школи живопису, принципам чесного, реалістичного мистецтва. Твори Шандора Петкі зберігаються в музеях та приватних колекціях Закарпаття, сусідніх Угорщини, Словаччини, Румунії.