"Живий у слові": у Мукачеві відзначили 100-річчя від дня народження Михайла Томчанія

Михайло Іванович Томчаній народився 16 липня 1914 року в с. Горянах поблизу Ужгорода в сім’ї священика-бідняка. Навчався в Горянській семирічці. Тринадцятирічним підлітком вступив до Ужгородської горожанської школи. Тут майбутній письменник знайомиться з літературним процесом області. З 1932 по 1936рр. навчається у Мукачівській торгівельній академії, де починає писати свої перші літературні твори, які були надруковані 1934 року в учнівському альманасі „Тиса”. У них помічено спостережливість і гумористичний хист автора, небайдужість до життя простих людей. Глибоке художнє осмислення життя він виявив у оповіданні „Сліпий” (1936), де показав трагічну долю простої людини в буржуазному світі. На жаль, автор надовго відклав перо, довелося служити у чехословацькій армії, пізніше працювати у поштовим службовцем в Угорщині.

Повернувшись у 1945 році на Закарпаття, М.Томчаній знову починає писати. Працював поштовим службовцем, співробітником обласної газети, в системі кінопрокату. Путівку в літературу йому дав журнал „Огонек”, надрукувавши за сприяння М.Тевельова у 1949 році одного оповідання. В альманасі „Радянське Закарпаття” публікує гумористичні твори. У 1950 році вийшла друком перша книжка прозаїка „Шовкова трава”, і М. Томчаній був прийнятий до Спілки письменників України.

Наступні збірки – „Закарпатські оповідання” (1953), „Оповідання” (1955), „Двоє щасливих” (1958), „Готель „Солома” (1960), „На кордоні” (1962) та інші – засвідчили владне входження М.Томчанія у велику літературу. Вибране з малої прози автора репрезентувала книжка „Слід у цементі” (1965).

Віра в людину та добро, символами якого стають світло й сонце, проймає усі його твори.

Здобутки в малій прозі прислужилися в ідейно-художньому освоєнні ширших епічних жанрів – повісті й роману. Вибагливий митець невтомно шукає нових аспектів художнього самовияву, об’ємнішого охоплення життєвих явищ. Так, у повісті „Терезка” (1967) широким планом подається наша сучасність, глибшає зображення образу людини праці. Складні людські долі постають в повісті „Вітчим” (1962), де таврується згубність пияцтва, обстоюється краса людських взаємин і моральної чистоти. Морально-етична тема розв’язується і в повісті) „Скрипка – його молодість” (1968).

Повісті стали плідною художньою підготовкою до створення романів – „Жменяки” (1961-1964), „Тихе містечко” (1969), „Брати” (1972). Народжувались ці романи ніби самостійно, та поступово вилились у спільну ідейно-мистецьку концепцію теми. В „Жменяках” дія відбувається в закарпатському селі до визволення, в „Тихому містечку” – в угорському місті та в селі на Закарпатті періоду хортистської окупації краю, в „Братах” зображено життя нового покоління в 60-70-ті роки.

Трилогія М. Томчанія – це вагомий художній літопис закарпатського села. Тому не випадковий такий широкий резонанс „Жменяків”, які багато разів перевидавалися, вийшли у перекладі російською, латинською та угорською мовами, здобули успішне сценічне та екранне життя.

Михайло Томчаній плідно працював і в літературі для дітей (він подарував малюкам збірки оповідань „Школа під дубом”, „Скарби”). Чимало зробив у галузі художнього перекладу, зокрема з угорської та чеської мов.

До останніх днів свого життя письменник (помер 19 січня 1975 року) завжди був у дорозі до людей, у творчості. Довгий час він очолював крайову організацію Спілки письменників України, обирався депутатом Ужгородської міськради, був членом редкомісії ряду друкованих видань. До останку не випускав із рук пера. Вже будучи тяжко хворим, він напружено працював над новою повістю „Небо і доля”, з якої встиг написати лише частину. Завидна спостережливість, тонке чуття правди життя, володіння барвами слова зробили його відомим майстром української прози.

Отож не дивно, що Закарпатська ОДА прийняла рішення про відзначення 100 ліття від дня народження М.Томчанія. Мукачівська міська ЦБС наказом дирекції з 14 по 19 липня проводить тиждень популяризації творів письменника та літератури про нього. Згідно робочого плану Томчанівські читання пройдуть у всіх структурних підрозділах бібліотечної системи.

14 липня розпочався тиждень популяризації творів письменника та документів про ньоголітературного сагою в уже відомій бібліотечно-літературному бомонду кав’ярні «Гортензія», що у подвір’ї бібліотеки.

І назва її невипадкова – двір центральної міської книгозбірні і потопає в квітучих шарах рожево-фіолетових кольорів. Це квітує гортензія. Влітку і до глибокої осені бібліотекарі проводять тут творчі акції, що надзвичайно схвально сприймається як бібліотекарями, так і гостями бібліотеки.

На цей раз до літературної кав’ярні бібліотеки завітали відомі гості із Ужгорода – голова Закарпатської організації НСПУ Василь Густі, заступник начальника управління культури Закарпатської ОДА Василь Марюхнич , доктор історичних наук, професор УжНУ, письменник, журналіст, член НСПУ Сергій Федака, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Михайло Делеган, поетеса, бібліограф ЗОУНБ ім. М.Потушняка Надія Панчук. Письменник, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, член НСПУ та АУП, почесний громадянин Мукачева Мирослав Дочинець також радо прийняв запрошення працівників бібліотеки. Адже, останнім часом письменник рідко буває вдома, в Мукачеві – більше часу він проводить за межами області, а то й України – зустрічі з читачами забирають у нього весь час.

У своїх виступах літератори відзначали легку вдачу, порядність, людяність Михайла Томчанія. І ще, як підкреслив Василь Густі - чоловічу вірність. Михайло Іванович боготворив свою дружину Ізабеллу, вона до останніх днів була його натхненням і вірною музою. І, як відзначив очільник закарпатських письменників, для нього особисто Михайло Томчаній був живим класиком і взірцем для наслідування.

Частий гість нашої бібліотеки Христо Роглєв – колишній голова товариства закарпатців у Києві, автор декількох книг про видатних закарпатців, які знайшли себе, свою долю в Києві, і досі там працюють і проживають, також завітав до бібліотеки. До речі, Христо Йосипович всі ( ну майже всі) свої відпустки проводить в Мукачеві, і неодмінно приходить на бібліотечні творчі акції. Гість з Києва розповів про трепетну любов «київських» закарпатців до рідного слова, рідної літератури.

Майже 40 років відділяє нас від того дня, коли письменник перетнув межу вічності; і хоча в окремих його творах спостерігається дещо штучна ідеалізація радянського укладу життя, твори його й досі читаються і сприймаються «свіжо». В чому ж секрет популярності письменника? – запитували в присутніх М. Дочинець, М.Делеган , та інші виступаючі і самі ж відповідали: - в правді, народності. Ми читаємо «Жменяки» сьогодні і наче бачимо своїх предків – дідів, батьків, які кров’ю і потом в америках, бельгіях та австраліях заробляли гроші, щоб придбати шматок землі-годувальниці, та і вмирали і на ній, і за неї… Так було… Та і зараз непоодинокі випадки сімейних чвар за межі і метри землиці.

«Між Жменяками я ріс… Ліпив своїх сусідів, односельчан…. Може, в людські характери вкладав і самого себе, свого батька… Між ними проходило моє дитинство, юність. Через своє село я пізнав світ, його пахощі і болі….» - згадував сам М.Томчаній.

Надзвичайно тепло зустріли присутні особливих гостей бібліотеки – доньку М.Томчанія Габріелу Щоку, її чоловіка Василя Щоку, родину онуки письменника Катерини: її чоловіка Ласло, правнуків Мартіна і Котіцу, які приїхали з Угорщини, де нині проживають.

В. Марюхнич, С.Федака говорили про важливість 100 річчя письменника не тільки як певного ювілейного рубежу, але й про значимість його творчості для нас всіх сьогодні.

Його твори ми читаємо інакше, аніж 20-30 років тому. Точніше, сприймаємо інакше… Ці глибокі, реалістичні, правдиві і до болю близькі нам образи і сюжети переживуть ще не одне покоління….

Щирою і задушевною була розповідь про батька доньки М.Томчанія – Габріели, а родина онуки письменника із Угорщини була зворушена сердечністю, теплотою бібліотечних працівників та інтерпретацією його творчості.

Гарним візерунком в квітковій атмосфері свята М.Томчанія були виступи Вероніки Тищук – акторки Закарпатського обласного російського драмтеатру та її вихованців – учнів дитячої театральної студії «Росинка» Антоніо дель Росаріо та Ніколетти Мочані. Вони читали уривки з творів М.Томчанія і, здавалось, навіть вітерець притих, щоб почути кожне слово акторів.

А Томчаніївське читання продовжуються: книжково-ілюстративні виставки, тематичні полички, бесіди, бібліографічні огляди, літературні хвилинки – це форми бібліотечної роботи з літературним доробком письменника. І, звісно, - власне читання його творів – вголос, наодинці і в колі шанувальників закарпатського красного письменства.

Читайте твори М.Томчанія, пийте і напивайтеся кришталево-чистої джерельної води, яка живить нас, купайтеся в безсмертних колоритних закарпатських народних традиціях, любіть слово, якому вчила вас мати, любіть свою малу Батьківщину, оберігайте свою Срібну Землю.

Стадник О.А., директор ЦБС, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня