Побачила світ книга Василя Ільницького, присвячена УжНУ
У жовтні виповнюється 75 років від дня заснування Ужгородського національного університету. Цій знаменній події присвячене науково-публіцистичне видання «Обереги криниці знань. Ужгородський національний університет у долях його сучасників», яке щойно побачило світ у видавництві УжНУ «Говерла». Про це йдеться на сайті УжНУ.
Книга, автором якої є директор інформаційно-видавничого центру УжНУ, заслужений журналіст України Василь Ільницький, містить 22 нариси та інтерв’ю з людьми, які на різних етапах свого життя поєднали власну долю з найпрестижнішим вишем області та й усього Карпатського регіону, і створюють своєрідний колективний портрет УжНУ. Серед них – заслужені лікарі України: ректор університету, професор-нейрохірург з європейським визнанням Володимир Смоланка, народний депутат України ІІ скликання, голова Закарпатської організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, вчений-хірург Іван Коршинський, перша на Закарпатті доктор медичних наук і засновниця першого в Україні НДІ фітотерапії Оксана Ганич; фундатор економічного факультету УжНУ, почесний житель Ужгорода, професор Іван Мешко; перший на Закарпатті доктор соціології, Надзвичайний і Повноважний Посол Сергій Устич; професор-мовознавець, засновник і керівник Інституту україністики ім. М. Мольнара, публіцист Любомир Белей.
Своїми споминами та роздумами про те, як університет вплинув на їхні особисті долі, а вони – на долю вишу, діляться з автором відомі далеко за межами рідного краю доктори наук: фізики Олександр Сливка та Ігор Студеняк, біолог Володимир Фекета, політологи Мирослава Лендьел і Микола Палінчак, правники Олександр Рогач і Ярослав Лазур, математик Ігор Король, історики Володимир Задорожний, Ігор Тодоров та Василь Гарагонич, лікар та математик, які знайшли себе ще й в історико-краєзнавчих розвідках – Юрій Фатула і Олександр Лавер, полковник Василь Олійник, Народний герой України, військовий капелан Іван Ісайович, популярний сучасний письменник і перекладач, публіцист Андрій Любка.
Дух і тематичне спрямування книги розкривають її рецензенти. Доктор наук із соціальних комунікацій, завідувач кафедри журналістики Юрій Бідзіля вважає, що «автор майстерно підготував матеріал таким чином, щоб не лише розкрити читачеві секрети успіху й особливості життєвого шляху представників різних генерацій університету, а й через них відобразити процес розвою, удосконалення та модернізації одного з найавторитетніших вишів України, намагається максимально розкрити життєву філософію і світобачення своїх співбесідників, не забуваючи при цьому акцентувати, що у переважної більшості з них підвалини успіху були закладені в УжНУ».
«Василь Ільницький вдало підібрав героїв своєї книги і за їх віком. Від найповажнішого професора Івана Мешка – до одного з наймолодших популярних сучасних українських письменників, випускника філологічного факультету Андрія Любки, – наголошує член Національної спілки письменників України, лауреат всеукраїнських та обласних премій у галузі літератури та журналістики Василь Густі. – Такий підхід дає можливість побачити, якими критеріями визначають духовні, наукові, суспільні, політичні, зрештою матеріальні цінності люди різних поколінь, які пережили величезні суспільно-політичні катаклізми. Багато чого реформувалося, зникало, змінювалось, виникало. Але одна величина залишається незмінною для всіх співрозмовників цієї книжки – любов, повага, вдячність рідній alma mater – Ужгородському національному університету – істинній, невичерпній криниці знань для минулих, теперішніх і майбутніх поколінь».
«Головна цінність книги Василя Ільницького «Обереги криниці знань. Ужгородський національний університет у долях його сучасників» полягає у тому, що дає читачеві можливість прослідкувати основні етапи становлення, розвитку та досягнення вишу. Переконаний, що вона стане настільною книгою для усіх, хто цікавиться питаннями вищої школи в Закарпатті та й Україні, гідно репрезентуватиме наш край, нашу Срібну Землю», – резюмує доктор історичних наук, професор, декан факультету історії та міжнародних відносин Іван Вовканич.
Водночас слід погодитись з автором, який у вступному слові справедливо зауважує, що «одна книга, при усьому бажанні, не може вмістити розповіді про всіх видатних представників великої університетської родини. Тому роботу із створення колективного портрету УжНУ через життєписи його достойників слід продовжувати у нових виданнях».