Мукачівцям вказує час один із найстаріших годинників Європи
Тепер його дзвін лунає кожні п'ятнадцять хвилин із головної вежі римо-католицького собору імені Святого Мартина.Перша письмова згадка про унікальний механізм – 1750-го року. Схожий за конструкцією є лише в Австрії.
«У Віденському музеї годинників, такий же старовинний. Але він лише як музейний експонат. Діючих уже таких старих в Європі дуже мало. Принаймні в Східній Європі немає», – каже житель міста Мукачевого Микола Рішко.
Хто і коли виготовив годинник – не відомо. Священики припускають: це могли бути угорські або австрійські майстри. Серце годинника – його механізм – важить триста кілограмів. Висота і довжина – майже по два метри. Складається він із п'ятдесяти п'яти коліс і кількох сотень металевих деталей. Усі – викувані вручну. Сто років тому старий кам'яний храм розібрали. Годинник з нього зняли, а на новий собор чомусь не почепили.
«Годинник стояв довгий час до 26 року на складі розібраним. Потім у 26 році прийшов майстер-годиникар з Угорщини. Він його зібрав за рік, відреставрував», – говорить церковник римо-католицького собору імені Святого Мартина Роберт Шандор.
Останні 75 років годинник припадав пилом та іржавів на горищі храму. Повернув йому життя місцевий майстер Іван Онисько. Він майже цілодобово працював над механізмом чотири місяці. Одні деталі виточував вручну та на заводі, інші – виготовили ковалі.
«Стан у нього був дуже плачевний. Годинник сам працювати не міг, для того, щоб запустити годинника, не було нічого. Абсолютно нічого», – говорить годинникар Іван Онисько.
Щоранку молодий церковник Роберт Шандор натягує годинникові гирі. Так він заводить складний механізм, який працює майже без похибки. Три металеві дзвони кожні п'ятнадцять хвилин голосно відбивають чверті й години. Раз на тиждень годинникар змащує всі деталі спеціальним мастилом. І сподівається – старовинний механізм працюватиме без збоїв принаймні три століття.
Світлана Ковбиця