В Мукачеві циркову програму назвали "Україна в нас одна"!
23 серпня 2011 року, з нагоди 20-річниці Незалежності України, біля входу до міського Будинку культури, відбудеться святкова естрадно-циркова програма «Україна в нас одна» за участі кращих народних та зразкових колективів міського Будинку культури. Початок о 19.00 годині.
У програмі виступи:
- народного цирку «Дружба»/керівник – заслужений працівник культури України Р. Лаутнер/;
- народного естрадного колективу «Диксиленд»/керівник – С.Перковський/;
- зразкової циркової студії /керівник – С.Гелле/;
- зразкової естрадної студії /керівник – О. Сватанов/.
P.S. Багато років мені довелося працювати редактором різних видань і у різних регіонах України: на Прикарпатті, Луганщині, Житомирщині, а тепер - на рідному Закарпатті. Усюди на День Незалежності місцева влада змагається у масштабності проведень цього свята. Переважна більшість заходів проводиться так: місцеве управління культури примушують "показати усе, що у вас є". Квіти підносять усі працівники держустанов, і до усіх пам’ятників - навіть, якщо це постамент людині, яка навіть до України не має відношення, не те що до її Незалежності. Дійство виходить гротескним, масовим, ейфорійним. Після цього усі закриваються у кабінетах, начальник відділу культури нарізає ковбасу, і - святкують.
Для мене цей День Незалежності - найсумніший. Настільки залежними себе за 20 років не почували ні самі можновладці та держслужбовці, ні підприємці, ні пересічні українці. Час оголошувати жалобу за втраченою Незалежністю: іноземному флоту продовжили оренду, енергетична залежність росте разом з тарифами, журналістів знову почали переслідувати.
Але сумувати не варто, ми, українці, звикли над усім сміятися. Деколи навіть перетворюючи усе на театр абсурду. Або на цирк. І вищенаведений анонс - це і є яскравий приклад абсурду державного Шапіто. "Україна у нас одна" – хіба можна влучніше назвати циркову програму? Тільки треба в анонс внести одну поправочку: ця програма вже 20 років гастролює по Україні. Шкода тільки, що цирк їде далі, а клоуни залишаються...
Юрій Кравчук