"Зелена живиця": в Ужгороді внутрішньо переміщені особи вирощують в теплицях зелень та овочі

Шелтер для ВПО "Я допоможу" відкрився в Ужгороді з перших днів війни. Нині в ньому проживає понад 100 переселенців із різних регіонів України. Тут кожен забезпечений якісним харчуванням та безкоштовним житлом. Минулого літа в організаторів прихистку з’явилася ідея створити власне тепличне міні-господарство.

"Я хотіла, щоб переселенці відчували себе корисними та відновлювали своє життя в нових умовах", – розповідає Тетяна Адамчук, організаторка шелтеру.

Від ідеї до реалізації

У реалізації гранту "Зелена Живиця" допоміг "Український Жіночий Фонд". За задумом, проєкт мав владнати декілька важливих моментів: харчування та самозайнятість людей.

За осінь збудували дві теплиці, всі монтажні роботи проводилися безпосередньо за участі переселенців, які проживають у шелтері. 16-метрові парники оснащені сучасними системами опалення, вентиляції, поливу та освітлення.

Спочатку організатори планували заручитися допомогою місцевих господарників, та виявилося, що серед переселенців є агрономка – Христина Самарчук із Херсона.

До повномасштабної війни жінка мала власний бізнес з реалізації добрив, агрохімікатів та насіння. Жила в приватному будинку, біля якого теж мала власний город. Пані Христина каже, що віддала аграрництву 12 років життя. Війна змінила всі плани – улюблену справу довелося закрити. В окупації жінка витримала два місяці, потім із родиною виїхала з рідного міста. Після поселення в шелтер "Я допоможу", одразу ж допомагала на кухні: мила посуд, потім спробувала себе у ролі кухаря. Звичайно, мріяла херсонка й відновити власну справу в Ужгороді, однак наразі коштів на це не вистачає. Коли дізналася про реалізацію проєкту "Зелена живиця", то запропонувала організаторам свою допомогу. Пані Христина дуже любить працювати з землею, тому повністю взяла на себе вирощування овочів та зелені.

Із появою теплиць у людей, окрім продуктового самозабезпечення, з’явилося місце праці. У доглянутих парниках вже висаджені ранні сорти капусти, огірки, помідори, кабачки, баклажани, кріп, шпинат, редиска та цибуля. Де-не-де на грядках завʼязалася суниця.

Усе вирощується виключно на органічних добривах. Хімії не додають, адже піклуються про здоров’я людей. Пані Христина надихає своєю любов’ю до землеробства інших мешканців шелтера. Кожен допомагав як міг: хтось насипав землю в ящики, хтось поливав, підв’язував, підживлював ґрунт. Ця справа припала до душі багатьом переселенцям, тому херсонка вирішила навіть започаткувати викладання лекцій. Із них люди мають дізнаються про розмаїття аграрних культур, правильний догляд за рослинами, різновиди добрив тощо. За задумом, слухачі одразу ж зможуть використовувати нові знання на практиці. Оскільки жінка не залишає роботу кухаря в шелтері, сподівається, що після навчання помічників для неї стане більше.

Перший врожай

За словами волонтерів, гуманітарної допомоги меншає, тому люди вирішили почати самостійно забезпечувати себе продуктами. Перед Великоднем вже вдалося зібрати перший екологічно чистий урожай редиски, який вже продегустували мешканці шелтеру.

Згодом новину про свій перший урожай опублікували на сторінках організації в соцмережах. Охочих скуштувати свіжу редиску, вирощену на Закарпатті, виявилося предостатньо. В сумі продали 100 пучків хрумкого коренеплоду. Покупки робили місцеві мешканці та переселенці, які релокували свій бізнес в Ужгород.

Зараз міні-господарство активно збирає другий врожай редиски та шпинату. На черзі кріп та петрушка.

Робота в теплиці об’єднала переселенців, жінки почали частіше усміхатися, тут вони відволікаються, а також відчувають себе потрібними. Та найголовніше, що бачать результат своїх старань – це смачний та екологічний врожай.

Проєкт "Висвітлення соціальної інтеграції ВПО та релокованого бізнесу в Закарпатській області та підвищення цифрової безпеки медіа" реалізується ГО "Закарпатське Вільне Медіа" в межах програми "Стійкість", яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю ГО "Закарпатське Вільне Медіа", і не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.