Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 312 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 15 900+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 15 400+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 13 800+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 2000+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!
  • Головна
  • Життя
  • Трагічний день для Ужгорода: в місті попрощалися з трьома Героями

Трагічний день для Ужгорода: в місті попрощалися з трьома Героями

Ужгород у скорботі — 21 червня громада провела в останню путь трьох загиблих Героїв.

Богдан Ходанич, Сергій Тягій та Іван Гутай стали на захист країни у перші дні збройної агресії росії проти України. Повернулися додому на щиті — загинули 11 травня 2023 року під час виконання військового обов’язку. Віддати шану захисникам на площу Народну прийшли багато ужгородців, військових-побратимів загиблих, рідні, друзі, колеги, представники влади.

Богдан Антонович Ходанич народився 30 березня 1970 року в Ужгороді. У 1992-му закінчив математичний факультет УжДУ за спеціальністю «Прикладна математика». Продовжив навчатися і вже в 1999 році здобув спеціальність «Економіка та управління бізнесом» в МАУП. Із 1992-го почав трудову діяльність в «Укрексімбанку», де згодом обійняв посаду начальника відділу й пропрацював у цій установі майже 31 рік.

Читайте також:
Закарпатець Михайло Попович загинув на війні

У 2019-му Богдан Ходанич взяв участь у зборах резервістів ТРО Закарпатської області. А 24 лютого 2022 року пішов добровольцем, щоб захистити український народ від російських загарбників, служив у 68-му батальйоні другої роти другого взводу першого відділення сил ТРО. Був стрільцем 1-го стрілецького відділення.

Богдан Ходанич

Богдан Антонович за життя любив подорожувати, походи в гори. Усі місцеві хребти та полонини були знайомі йому. Своє військове життя воїн називав «екскурсією» Україною. У захисника залишилася мама, дружина, з якою прожив 28 років, а також донька.

Сергій Васильович Тягій народився 15 січня 1979 року у Феодосії (Крим) у родині військових. Майже з двох років жив у селищі Підгородня Первомайського району Миколаївської області. Відмінно навчався у місцевій школі, яку закінчив у 1996 році, мав чимало друзів.

Згодом отримав військову освіту в Одеському інституті сухопутних військ, до 2005 року гідно служив у лавах Збройних Сил України. Із 2000 року жив і працював в Ужгороді. Не цурався жодної роботи, любив технічні новинки та вчився застосовувати їх у повсякденному житті.

Сергій Тягій

У 2006 році одружився. Був коханим чоловіком, люблячим батьком сина та донечки. Відповідальний, цілеспрямований, вірний сім’ї і товариській дружбі, оптиміст, ставився до людей із повагою, був завжди готовий допомогти. Сергія поважали друзі, знайомі й співробітники.

25 лютого 2022 року вступив до лав ТРО 101 бригади 68 батальйону — спочатку як командир взводу, оскільки вже мав звання старшого лейтенанта, а згодом став командиром (капітаном) 2-ї стрілецької роти. Захищав Україну на різних напрямках. У Героя залишилась дружина, двоє дітей, батьки.

Іван Іванович Гутай народився 25 грудня 1990 року в Ужгороді. Навчався у місцевій школі № 15, після закінчення 9-го класу вступив у професійно-технічне училище № 20, отримав фах продавця-консультанта. Проходив строкову військову службу в українській армії. У 2015 році пішов добровольцем захищати Україну у зону проведення АТО, брав участь у зборах резервістів, завжди відточував військову майстерність.

Іван Гутай

Завжди веселий та позитивний, людяний, хоробрий і чесний, мотивував якісно виконувати роботу, постійно навчаючись, ставлячи чесність та справедливість за основні цінності у відносинах серед побратимів, — кажуть про загиблого друзі. В Івана Гутая залишилися батьки та наречена.

Як розповіли в Ужгородській міській раді, велелюдна скорботна хода пройшла центральними вулицями міста до Пагорба Слави — там Героїв поховали з усіма військовими почестями.

Вічна пам’ять і слава нашим захисникам. Герої не вмирають — вони вічно живуть у наших серцях…