Четверо бійців 128 бригади удостоєні найвищої державної нагороди, троє з них — посмертно

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно:

• майору Одуду Вадиму Миколайовичу (посмертно);
• капітану Невінському Віталію Ігоровичу (посмертно);
• молодшому сержанту Гранчару Дмитру Борисовичу (посмертно);
• молодшому сержанту Магалясу Богдану Ігоровичу.

Майор Вадим Одуд очолював 15 окремий гірсько-штурмовий батальйон, який відзначився в боях на Донеччині та визволенні Херсонщини. Вадим був один із наймолодших командирів окремих військових частин ЗСУ і через віртуозне володіння тактикою бою отримав позивний Маестро. У листопаді минулого року його автомобіль підірвався на міні. Вадиму Одуду було всього 26 років.

Капітан Віталій Невінський командував ротою в 1 гірсько-штурмовому батальйоні. Офіцер ніколи не ховався в тилу, а завжди керував боєм на передових позиціях. Це був один із найкращих командирів 128 ОГШБр, котрого обожнювали солдати й сержанти. У грудні минулого року Віталій загинув при обороні Бахмута, йому було всього 26 років.

Молодший сержант Дмитро Гранчар (позивний Дємон) служив у танковому батальйоні 128 ОГШБр, був командиром екіпажу танка Т-72. Його машина йшла на штурми тільки під прапором України, командир був абсолютно безстрашним, завжди рвався в бій, а коли в танку закінчувався боєкомплект, брав у руки гранатомет і автомат і розстрілював ворогів із люка. Безстрашного танкіста знали вороги, котрі в своїх соцмережах оголосили винагороду за його життя — 25 тисяч доларів. У жовтні минулого року, під час жорстоких зіткнень на Херсонщині, в танк Дємона влучила ворожа протитанкова керована ракета. Дмитро Гранчар загинув, йому було 40 років.

Молодший сержант Богдан Магаляс (позивний Лайк) служить бойовим медиком у гірсько-штурмовому підрозділі, йому 29 років. Лайк завжди на передку зі своїми товаришами, з часу мобілізації в 128 ОГШБр він надав першу допомогу й евакуював багатьох своїх побратимів, а також бійців із інших підрозділів.

«Я пам’ятаю кожного свого пораненого, — каже Лайк. — Їх було дуже багато — і розвідники, і специ із ССО. Кожна людина — це окрема історія…»

Починаючи з 2014 року, вже 19 бійців 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади удостоєні звання Героїв України, із них 14 — із початку повномасштабної війни.