• Головна
  • Життя
  • Іршавчани завітали до Мукачівського військового шпиталю, щоб провідати поранених земляків

Іршавчани завітали до Мукачівського військового шпиталю, щоб провідати поранених земляків

Іршавчани завітали до Мукачівського військового шпиталю, щоб провідати поранених земляків
Не всі бійці, які вийшли з Дебальцевого у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади, відразу повернулися додому. Зокрема, двоє містян Павло та Микола потрапили до Мукачівського військового...

Не всі бійці, які вийшли з Дебальцевого у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади, відразу повернулися додому. Зокрема, двоє містян Павло та Микола потрапили до Мукачівського військового госпіталю.

Обидва зазнали поранень та були прооперовані у Дніпропетровських медичних закладах.

Нещодавно їх провідали у шпиталі побратими – Сергій Бугайцов та Олександр Багунов, міський голова Степан Бобик, настоятель Свято-Іллівської церкви о.Михайло Юрина та мешканець міста Роман Попович-Шимко, - йдеться у повідомленні Іршавської міської ради.

Військові почуваються добре, гостей зустрічають радо. Говорити про війну не дуже хочуть, бо обидва побували в самому центрі зла, яке огорнуло дві області на сході України. Пройшли через довгу розлуку з рідними, жорстокі кровопролитні бої, десятки смертей друзів та ворогів і самі на якийсь час були впевнені, що живими не вийдуть із цього пекла. Втім, будучи зараз на лікарняних ліжках кажуть, що Бог їх захистив, він почув їхні молитви, молитви рідних і духовенства.

Пройшовши найважчий відрізок життєвого шляху, згадуючи воєнні будні, хлопці оптимістично дивляться вперед та кажуть, що в України та українського народу ще все попереду і буде свято і на нашій вулиці.

Зараз у Мукачівському шпиталі багато юнаків та чоловіків, які пліч-о-пліч стояли на захисті держави. Вони спілкуються між собою, згадують курйозні ситуації та сумують за тими, чиє життя обірвалося на полі бою.

Наших Миколу та Павла ще трохи затримають у лікарні, а далі на них чекає довгий період реабілітації. Павло попереду матиме ще одну операцію. Але найголовніше, що вони з нами і повертаються у свої сім»ї, знову звикають до звичайного життя. Хоча, що один, що інший вже ніколи не житимуть так, як до цієї служби в армії, бо ця війна назавжди залишить свій відбиток на їхній душах, на їхній свідомості.